Підсвітка "Рошену", енергозбереження й привид комунізму

25.12.2014  12:02 __ Олексій Панченко

Вимкнення святкової ілюмінації кондитерських фабрик "Рошен" – зрозуміле, але сумнівне й сумне рішення. Дискусія навколо нього змушує задуматися над реальною економічною та правовою культурою після Євромайдану.

Не там заощаджуємо, не на тих тиснемо. Водночас невідключеною залишається справді дорога й сумнівна "підсвітка", яку оплачує бюджет.

23 грудня корпорація "Рошен" заявила, що вимикає вечірню декоративну ілюмінацію своїх підприємств у рамках добровільного обмеження споживання електроенергії.

"Рошенівці" посилаються на запроваджений у Києві графік аварійного відключення.

Однак головною причиною вимкнення є, безумовно, хвиля обурення в соціальних мережах: "чому в регіонах відключають електрику в квартирах, а на фабриках президента – ні".

Столичне кондитерське підприємство розташоване навпроти автовокзалу. Багато хто, мабуть, уявив фронтовиків і провінційних українців, які потрапляють з мороку одразу в "казковий світ" "рошенівської" реклами.

Було б радіти вимкненню ілюмінації заради енергозбереження й врахування громадської думки. Однак розсудливі люди вже критикують підстави й наслідки такого рішення.

По-перше, Порошенко в особі "Рошену" сплачує за ту саму кіловат-годину спожитої електроенергії від 1,50 до 1,20 гривень – в 4-6 разів дорожче, ніж населення.

Мало це, чи багато – але такі великі платоспроможні споживачі більше підтримують енергосистему України грошима, ніж перевантажують її. Тим паче, ця система ілюмінації в рази енергоефективніша за середньостатистичну "хрущовку". Тепер, з відрубуванням "підсвітки", гроші кондитерів підуть в якийсь інший, менш проблемний сектор економіки. Енергетична безпека, кажете?

По-друге, ілюмінація київського "Рошену", забираючи лише 0,6% загального енергоспоживання фабрики, була справжньою окрасою міста. Потужним рекламним і архітектурно-мистецьким інструментом, який щохвилинно генерував доходи місцевого і загальноукраїнського бюджету.

Рекламники знають, що чарівну "підсвітку" цього об’єкта щодня бачили сотні тисяч людей на автотранспорті, поїздах і літаках (!).

Нечисленні поки опоненти вимкнення насамперед скаржаться, що "було так красиво". Мовою бізнесу це означає "було більше проданих товарів і квартир у столиці". Не менш корисною була й ілюмінація на інших фабриках "Рошену" (на набережній Вінниці, наприклад).

Отже, заради абстрактного енергозбереження ми вигнали конкретну курку, яка несла золоті яйця. Так, це була курка ненависного головнокомандувача. Яку він давно мав продати. Але ж яєчка від неї перепадали і народу, і народній армії в окопах Донбасу…

По-третє, перемога громадського осуду над ілюмінацією створює нехороший прецедент комуністичного мислення. Піпл вимагав відключити від електрики приватне підприємство, яке (сподіваюсь) сумлінно сплачує податки й зарплати. Відключити, бо президент "занадто жирує" на свої (!) гроші, поки в інших аварійні відключення.

Так можна далеко зайти. Як зауважив один колега, завтра можна заради енергозбереження вимкнути всі вивіски й вітрини магазинів. Післязавтра світлофори. Це ж не завадить ходити і їздити? Давайте зупинимо всю економіку, щоби вона не заважала воювати – і війна не закінчиться ніколи.

Окремо нагадую: "Рошен" – не Порошенко. Бізнесова структура – не частина політичної команди чи банди власника. Так записано в Конституції. Так ніколи не було за попередніх президентів. Але на Майдані ми стояли, щоб так нарешті СТАЛО.

Сподіваюсь, улюблену багатьма ілюмінацію "Рошену" таки наважаться увімкнути. Навіть якщо політичні справи президента йтимуть так само погано, як зараз.

Тим часом, пропоную громадськості й владі альтернативні, – набагато нагальніші, – заходи енергозаощадження на світлі. На прикладі Києва.

Якщо хтось не помітив, декоративне освітлення з відома мера Кличка продовжує горіти на будівлях центральної та столичної влади, а також на деяких мостах через Дніпро в Києві.

Платить за ці кіловат-години вже не Шоколадний Заєць, а всі ми з вами – платники податків. У процесі відключення цієї ілюмінації варто з’ясувати, за якими тарифами оплачувалася електрика для неї: як за вуличні ліхтарі (по 0,30 грн./кВт-год), – чи як для промисловості (від 1.2 грн./кВт-год). Будь-який з цих варіантів, зрозуміло, неприпустимий для бюджету в умовах війни.

Нехай за (відносну) красу нічних мостів сплачує зацікавлений приватний рекламодавець, або меценат. Наприклад, фактичний власник "Київенерго" Рінат Ахметов, який доводить, що він український підприємець…

Крім того, слід переконатися, що мережі "державної ілюмінації" стоять у першій, а не, скажімо, шостій, черзі графіка аварійних відключень "Київенерго".

Ще одна "чорна діра" столичного освітлення: численні базари й МАФи. Ці комерційні об’єкти часто живляться не від підстанцій "Київенерго", а від найближчих вуличних ліхтарів "Київміськсвітла", трамвайно-тролейбусних і метрополітенівських об’єктів (так зручніше підключення).

Однак самі ці комунальні організації отримують електроенергію за шалено пільговим, порівняно з промисловістю й бізнесом, тарифом: 0,42 грн./кВт-год. Чи скрізь врахована ця різниця при оплаті електрики, яка пішла кіоскам? І кому пішла ця різниця?

Припинивши це розбазарювання коштів і електрики, міський голова Віталій Кличко продемонструє, що він не популіст. А справжній "берлінський" європеєць, здатний рахувати гроші громади та бізнесу…

 

Олексій Панченко, "Перша рейтингова система"

powered by lun.ua