Дельфіни в "бляшанці"

09.03.2012  16:53 __ Олег Андрос

Дельфінарії і зоопарки – що з ними робити? Це питання задають собі зоозахисні та природоохоронні організації вже десятки років. Спробуємо відповісти на це питання на прикладі Києва.

На території України в Чорному та Азовському морях мешкає три види китоподібних – дельфіни афаліна, азовка, білобочка. Чисельність афалін – 5-10 тисяч особин, білобочок – не більше 4 тисяч особин, азовок – 3-4 тисячі особин, тоді як до промислового видобування дельфінів їх нараховувалося декілька мільйонів.

У 1994 році всіх дельфінів Чорноморського басейну було внесено до Червоної книги, в якій вони отримали статус рідкісних та вразливих. За законом "Про Червону книгу України", використання цих видів дозволяється у виняткових випадках лише у наукових і селекційних цілях. Закон також прямо забороняє комерційне використання дельфінів.

Дельфінарії, які зараз збудовані в кількох містах України, не мають документів та дозволів на утримання дельфінів, при перевірках Державною екологічною інспекцією виявлено низку грубих порушень вимог природоохоронного законодавства. Так, відсутні дозволи Міністерства екології та природних ресурсів України на утримання в неволі морських тварин, дозволи Державного комітету ветеринарної медицини. Щоразу при використанні дельфінів у видовищних заходах порушуються вимоги статей 7, 8, 25 закону "Про захист тварин від жорстокого поводження".

Однак наступ дельфінаріїв продовжується. Цього разу — в Києві.

15 березня громадські організації Національний екологічний центр України та Дружина охорони природи Києва "Зелене майбутнє" проведуть пікетування Київради з основною вимогою – не поселяти дельфінів в океанаріумі в Київському зоопарку.

Питання з будівництвом океанаріуму Київською адміністрацією вирішено. Уже зараз ведуться підготовчі роботи, і досить скоро занедбаний будинок недобудованого мавпятника може перетворитися на респектабельний океанаріум. Влада Києва офіційно оголосила, що планує поселити в океанаріум дельфінів і ластоногих.

За деякими даними, будівництво буде вестися ударними темпами і будівля буде зведена до "Євро-2012" (що навряд чи здійснимо). Утім, не суть важливі терміни. Питання в іншому: чи прийнятне утримання дельфінів у Київському зоопарку?

Якщо так, то всі подальші питання відпадають. Якщо ж природоохоронці заявляють своє жорстке "ні", то обов'язково виникне "незручне" питання: чим життя дельфіна в "консервній банці" з мізерною для морської тварини площею відрізняється від життя дикої тварини у вольєрі?

Далі. З якої позиції природоохоронний рух виступає проти океанаріуму? Якщо ці люди – так звані аболіціоністи (радикальна частина зоозахисного руху, від англ. "abolition" – звільнення), то вони повинні бути проти існування замкнутих просторів для тварин взагалі, так само як проти боєнь та інших місць і видів експлуатації тварин. Якщо рух проти комерційних дельфінаріїв дотримується концепції "добробуту тварин", то він не проти зоопарків і дельфінаріїв, але за "гуманні" умови утримання тварин. Це в дуже грубому наближенні.

НЕЦУ, Рух ДОП та інші учасники кампанії проти комерційних дельфінаріїв зайняли проміжну позицію в цій ідеологічній суперечці, що триває вже не один рік і не в одній країні. Точніше, питання ідеології просто не розглядається учасниками.

З приводу першого питання існує відповідь: якщо мешканці зоопарку живуть у більш-менш природному середовищі, бачать дерева, чують природні звуки і дихають звичним повітрям, то для дельфіна створити автентичні умови (точний хімічний склад води, значну площу для пересування, звичну їжу) просто неможливо.

З приводу другого питання. Кампанія має на меті закриття всіх дельфінаріїв, що не мають виходу до моря. Друга ціль кампанії – перекрити власникам комерційних дельфінаріїв джерело постійного поповнення їх колекції – нелегальний вилов дельфінів в Чорному морі, поставки з Російської федерації і навіть Японії.

Якщо строго дотримуватися букви закону, то після декількох років такої політики дельфіни в дельфінаріях вимруть природною смертю. А нового поповнення просто не буде, оскільки вилучення з природного середовища і ввезення тварин, занесених до Червоної книги України, заборонені. Залишиться тільки одне джерело поповнення – розмноження дельфінів у неволі. Досвід показує, що розмножуються ці тварини в дельфінаріях досить рідко. Для стрімкого бізнес-потоку це нерентабельне і ненадійне джерело тварин для видовищ.

Таких чином, проблема "добробуту тварин", в даному випадку – дельфінів – відсувається на другий план і суперечок з цього приводу просто не виникає. У природоохоронців чітка схема: є закон – він виконується – в дельфінаріях не залишається дельфінів.

Інша справа, що в "цій країні" закони не виконуються, бізнес дельфінаріїв надійно схопив важелі влади, чиновниками просто ігнорується законодавство. Останнім часом міністр екології та природних ресурсів йде назустріч деяким вимогам громадськості – наприклад, звільняє з приватних рук ведмедів і будує для них притулок в Синевирі. Але ці "визвольні" зусилля Мінприроди направлені не на бізнес дельфінаріїв.

А тепер нюанси київської ситуації. Океанаріум з дельфінами планують будувати на території Київського зоопарку. Яким еко-громадськість бачить Київський зоопарк у майбутньому? І з якої точки зору?

Почнемо з того, чим він нині є. Зоопарк - об'єкт природно-заповідного фонду, крім того, що він комунальне підприємство. Земля зоопарку – Шулявська балка – має природоохоронний статус і не може бути переорієнтована на будь-що, окрім збереження залишків дикої природи Києва. Між тим, це випало з уваги деяких зоозахисних організацій. Зокрема, прямий заклик до закриття зоопарку прозвучав з вуст президента товариства захисту тварин Великобританії Naturewatch Foundation Джона Руейна 11 листопада 2010 року.  

Приводом для закриття англійський захисник тварин вважає незадовільні умови утримання тварин у зоопарку. Тобто зоозахисні міркування в устах "радикалів" переважують природоохоронні. Проте розглянемо, що буде, якщо банально закрити Київський зоопарк.

Об'єкт природо-заповідного фонду буде знищений неминучою забудовою території Шулявської балки. За цю землю з 2007 року ведеться цілком відкрита боротьба між бізнес-структурами, оскільки місце "золоте" з усіх точок зору. За найбільш поверховими оцінками, лише земля, на якій розташований Київський зоопарк, коштує $ 410 мільйонів.

Друге. Куди розподілять тварин? Особливо якщо брати до уваги, наприклад, тигра з тигровою хворобою, який не виживе в природному середовищі. І в якій природному середовищі – на його батьківщині?

Якщо аболіціонізм переважить, цих тварин чекає неминуча смерть. Тварини будуть переселені: незрозуміло – куди. Частина їх загине при переселенні, адже більшу частину неможливо транспортувати. (Спробуйте уявити престарілу бегемотиху Бресту, що перевозиться в фургоні). Знищення забудовою цінної природної території – Шулявської балки – настане негайно.

Натомість природоохоронці повинні висунути конструктивну програму розвитку Київського зоопарку. Нею має бути наступне: перетворення Київського зоопарку на біопарк, переорієнтування самої ідеї зоопарку з розваги для людей в сторону збереження диких видів.

Припинення закупівлі тварин з інших кліматичних зон. Орієнтація на те, щоб зоопарк став центром перетримки або постійного утримання тварин, конфіскованих у контрабандистів і браконьєрів. А таких при бажанні можна вилучити багато, від амурських тигрів до бурих ведмедів.

У всеукраїнському масштабі слід вимагати від Мінприроди удосконалити Правила утримання диких тварин у неволі: збільшити норму площ для їх утримання, заборонити володіння дикими тваринами (Правила в цьому пункті суперечать законодавству про Червону книгу України), використання їх у видовищних заходах, зокрема, в цирках.

А від Верховної ради громадськість повинна вимагати прийняти законодавчий акт, який регулює механізм вилучення тварин, занесених до Червоної книги. І, природно, мови не може бути про утримання дельфінів, а також низки екзотичних риб та інших морських мешканців у закладах на кшталт запланованого океанаріуму в Києві.

Біопаркі – актуальна для Європи тема. Ознайомитися з їхнім досвідом можна на прикладі біопарку в іспанському місті Фуенхірола, де практикується "занурення в природне середовище".

Державі слід фінансово підтримати підготовку кадрів для таких біопарків, а також об'єктів природно-заповідного фонду. Адже в пострадянський час професії, пов'язані з доглядом за тваринами – зоотехнік та інші – стали непрестижні, на біологічних факультетах на них існує недобір. А для заповідників та нацпарків у 2012 році в держбюджеті взагалі не передбачено фінансування. 

Після реалізації запропонованих вище вимог зоопарк нарешті стане відповідати цілям, заявленим у "Положенні про Київський зоологічний парк загальнодержавного значення": науковому дослідженню тварин і збереженню диких видів. Він перестане бути об'єктом розваги для публіки, причому розваги сумнівної – мало хто отримує задоволення від споглядання приматів в нинішньому павільйоні, наприклад.

Уявіть собі альтернативи утриманню екзотичних тварин, які теж заманливі для відвідувачів (і дорослих, і дітей), - аквашоу з професійними плавцями, барвисті видовища без участі дельфінів та інших мешканців моря. Тому є приклади – Австралія, Канада та інші країни вже давно успішно відмовляються від використання тварин як таких у циркових виставах, а Греція зовсім недавно, в лютому 2012 року, законодавчо заборонила таке використання.

Отже, те, що пропонує киянам бізнес-еліта в особі київських чиновників – крок назад в сучасній індустрії розваг. Використання дельфінів в комерційних цілях – це давно вже не тренд і взагалі вважається варварством.

Якщо дивитися в майбутнє Київського зоопарку, то головною його частиною має стати центр порятунку тварин, а пріоритетом – створення свого роду команди рятувальників диких тварин. Це стане можливим після прийняття Верховною радою правил, що дозволяють вилучати тварин і доставляти їх у центри порятунку та реабілітації.

У такому зоопарку будуть зміщені акценти з відвідувача – головного джерела доходів (що, безумовно, вигідно чиновникам і є основною причиною їх упередженості) на збереження і підтримання екологічного балансу, створеного на території Київського зоопарку. Ця ж політика має стосуватися і об'єктів природно-заповідного фонду – заповідників та національних природних парків.

 

Олег Андрос, кандидат політичних наук, Національний екологічний центр України

powered by lun.ua