http://kiev.pravda.com.ua/images/logo01.gif Українська правда - Київ http://kiev.pravda.com.ua Українська правда - Київ http://kiev.pravda.com.ua Як обиратимуть директорів шкіл та дитсадків? http://kiev.pravda.com.ua/columns/594ba1348586a/ support@kyiv.pravda.com.ua (Ганна Старостенко) Колонки Thu, 22 Jun 2017 13:51:32 +0300 Відбір здійснюватиметься із залученням представників Київради, об’єднань батьків, педколективів і райадміністрацій. Це призначити директорами закладів не просто хороших фахівців, педагогів, а й високопрофесійних менеджерів. Три роки тому Київ став першим містом, де впровадили відкритий конкурсний відбір на заміщення вакантних посад керівників шкіл і садочків. Цей пілотний проект було визнано успішним на рівні держави, і досвід столиці взяли на озброєння інші міста України. 20 червня Київрада зробила важливий крок - затвердила чіткий послідовний, прозорий порядок проведення конкурсного відбору директорів шкіл і садочків, який уже матиме не рекомендаційний, а обов’язковий характер. Відбір здійснюватиметься із залученням представників Київради, об’єднань батьків, педагогічних колективів і районних держадміністрацій. Це дозволить нам обрати і призначити директорами закладів не просто хороших фахівців, педагогів, а й високопрофесійних менеджерів. Відбір претендентів: психологічний тренінг і презентація розвитку закладу Щоб розглянути зміни до затвердженого порядку і зрозуміти очікувані позитивні зміни, варто нагадати попередній варіант відбору і затвердження претендентів. Кандидати мали подати пакет документів до Департаменту освіти і науки, молоді та спорту. Після цього пройти 3 етапи конкурсу: психологічний аналіз і тренінг для претендентів; ознайомлення з навчальними закладами, педагогічними колективами та батьківською громадою; презентація комісії власного бачення розвитку навчального закладу. Для ухвалення рішення про рекомендацію претендентів на посади директорів навчальних закладів комісія в результаті мала - есе на три сторінки; заповнені форми про роботу претендента у навчальному закладі; оцінку презентації претендента на третьому етапі. Після цього конкурсна комісія в складі представників Київради, педагогічного колективу закладу, громадського об’єднання батьків, громадських об’єднань керівників навчальних закладів, представників райдержадміністрацій більшістю голосів приймали рішення. Далі - Департамент освіти, науки, молоді та спорту за поданням голів районних державних адміністрацій призначав або не призначав керівників навчальних закладів. Новий порядок призначення кандидатів Проголосований і затверджений 20 червня новий порядок відбору і призначення кандидатів має низку відмінностей. У першу чергу збільшується роль Київради як представника київської громади і засновника наших закладів освіти. Зокрема, до складу конкурсної комісії додатково введено представників КМР, яких обирають на підставі рішення профільної постійної комісії з питань освіти і науки, молоді та спорту. Адже до їх функціональних обов’язків належить питання діяльності закладів освіти і науки. Також прописано чіткі строки і критерії, за якими рішення мають бути прийняті, або подані пропозиції та зауваження. Новий порядок визначення переможця конкурсного відбору виглядає наступним чином: 1. Конкурсна комісія упродовж 2 робочих днів після завершення вивчення поданих претендентами документів, результатів тестування та публічного захисту перспективного плану розвитку закладу надає результати претендентам, Департаменту освіти, головам РДА, постійній комісії КМР. 2. Голова відповідної райдержадміністрації упродовж 5 днів надає зауваження або пропозиції щодо кандидатури на заміщення вакантної посади за результатами конкурсу. Київрада шляхом прийняття висновку профільною постійною комісією також впродовж 15 календарних днів з дня одержання результатів конкурсного відбору надає свої зауваження або пропозиції щодо обраної кандидатури шляхом прийняття висновку профільної постійної комісії міськради. 3. На підставі рішення конкурсної комісії та заперечень (за наявності) директор Департаменту упродовж 15 робочих днів або призначає визначеного комісією претендента на посаду, або відхиляє її. 4. Призначення керівників навчальних закладів здійснюється Департаментом освіти і науки, молоді та спорту шляхом укладення контракту з новопризначеним кандидатом. 5. Результати конкурсного відбору оприлюднюються на Єдиному веб-порталі територіальної громади Києва. Конкурси, які ми проводили останні 3 роки не мали затвердженого порядку Київрадою. Вони носили виключно рекомендаційний характер, а це означало, що після проведення конкурсів ми мали ще докласти неабияких зусиль, аби конкурсант-переможець був призначений на посаду. Рішення, яке ми маємо на сьогодні робить процес відбору кандидатів прозорим та виваженим. А головне - обов’язковим, тобто всі повинні будуть його виконувати і сприяти людині, яка виграла конкурс у реалізації того плану розвитку закладу, який він запропонував і з яким він у конкурсі переміг. Також, ми зменшуємо роль керівника району у визначенні кандидатур, однак даємо можливість більшій кількості учасників комісії взяти участь у відборі і прописуємо чіткі строки і критерії, за якими рішення мають бути ефективно прийняті. Станом на початок червня у Києві відкрито 39 вакансій директорів садків і шкіл. Тож, ми з нетерпінням чекаємо нових професійних педагогів і справжніх освітніх менеджерів в наших закладах освіти. Перший етап конкурсу за новим порядком відбудеться вже в серпні. Ганна Старостенко, заступник голови КМДА http://kiev.pravda.com.ua/columns/594ba1348586a/ Доля місцевої ініціативи: чи підтримає столична влада киян? http://kiev.pravda.com.ua/columns/5943acb78ba1a/ support@kyiv.pravda.com.ua (Ольга Гвоздік) Колонки Fri, 16 Jun 2017 13:22:31 +0300 На Золотоустівській, 24 встановили МАФ. Потім декларацію видали як на об’єкт будівництва. Так забудовник забезпечив собі "право на добудову". До МАФу. У вигляді будинку. Щоб захистити себе, люди подали місцеву ініціативу до Київради. Чи вистачить депутатам політичної волі повернути киянам їх законну територію? 20 червня Київрада вдруге має розглянути місцеву ініціативу щодо незаконного будівництва на Золотоустівській, 24. Результати голосування і стануть відповіддю на питання, чи мають значення для депутатів Київради інтереси громади, чи є Київ справді Європейською столицею, де неможливе корумповане лобі від забудовників, і чи вистачить депутатам політичної волі повернути киянам їх законну територію. У 2015 році у киян з’явився новий інструмент розвитку та управління містом, захисту інтересів громади - механізм подачі місцевої ініціативи до Київради. Але, як засвідчує практика, цей інструмент працює лише тоді, коли інтереси громади не суперечать інтересам незаконних забудовників. Близько 7 місяців тому мешканці будинку по вулиці Золотоустівській, 24 почали боротьбу з незаконним будівництвом, що розгорнулося просто на їхній прибудинковій території. Фото domov.kiev.ua Тут встановили звичайний МАФ, а потім декларацію видали як на об’єкт будівництва. Таким чином забудовник забезпечив собі "право на добудову". Так, ви не помилились, добудову до МАФу. У вигляді будинку. Фото domov.kiev.ua Після того як громада пересвідчилась, що судова система не зупинить порушника (первинні судові засідання так і не відбулися), щоб захистити себе від забудовника, люди зареєстрували і подали місцеву ініціативу до Київради. Знаєте скільки знадобилось часу, щоб зареєстрована ініціатива потрапила до порядку денного? Цілих 5 місяців. За цей період відвертого затягування часу забудовник вже звів повноцінний фундамент, а оселі киян, що мешкають неподалік, почали руйнуватися. Фото автора На початку місяця після чисельних звернень від громади і переговорів з депутатами Київради серед народних обранців нарешті прозвучала пропозиція не відкладати місцеву ініціативу на потім, а розглянути її тут і зараз. Адже будинки поруч з будмайданчиком вже перебували в аварійному стані. Однак змінити черговість і розглянути це питання одним з перших не вистачило політичної волі і голосів представників фракцій "Солідарність" та "Єдність". Примітно, що забудовником ділянки на Золотоустівській, 24 є компанія Riverside Development. Журналістські розслідування стверджують, що вона пов’язана з Андрієм Вавришем, який будучи раніше чиновником КМДА, став фігурантом чисельних корупційнийних скандалів. Ця ж компанія займається об’єктами Київського річкового порту і забудовою Рибальського острову з порушеннями містобудівного законодавства для Шуфрича та Бродського. Подібний порядок не є нормальним. Влада впроваджує певні правила гри і сама ж їх не дотримується. Як показує гіркий столичний досвід, дієвого, прозорого механізму взаємодії між державою, забудовниками і мешканцями міста не існує. Якщо міська влада не виконує роль справедливого модератора в цих відносинах, київська команда ДемАльянсу продовжує свою діяльність як публічний майданчик, де напрацьовуються спільні політичні рішення для врахування інтересів різних категорій громадян. Чи має вагу для можновладців слово громади, і чи може насправді місцева ініціатива стати дієвим демократичним інструментом? Пане мер, вашими друзями мають бути кияни, а не сумнівні забудовники. Громада запрошує вас при нагоді висадити разом древа на понівеченій забудовником-правопорушником прибудинковій території. Але спершу ваша фракція має підтримати місцеву ініціативу: завадити незаконному будівництву на Золотоустівській, 24 і захистити законні інтереси громадян. А кияни після цього визначаться, чи потрібні їм такі представники. Ольга Гвоздік, член бюро Київської міської організації Демократичного Альянсу http://kiev.pravda.com.ua/columns/5943acb78ba1a/ Врятувати Житній ринок http://kiev.pravda.com.ua/columns/593f9fd9e9de5/ support@kyiv.pravda.com.ua (Лев Шевченко ) Колонки Tue, 13 Jun 2017 11:18:33 +0300 Пласт української архітектури другої половини минулого сторіччя ніби навмисне знищується. Типові житлові будинки давно перетворились на потворні коробки з виносними балконами і латками утеплень. Громадські будівлі, скульптури – знищені чи зяють дірами самодіяльної декомунізації (рос.). Отцвели каштаны - едва ли не единственная хорошая вещь, оставшаяся в Киеве, и жить в нашем городе стало совсем горько. Что ни день, то плохая новость. То чиновники угрожают "кислотными" цветами разукрасить довоенную школу на Бастионной. То Печерская райдаминистрация хвастается кошмарными клумбами из пластиковых бутылок и шин. То детскую библиотеку архитектора Будиловского на Нивках "украсят" нелепыми цветами из водостойкой эмульсии. На фоне этого - бесконечные строительные скандалы, вал переименований и безудержное желание властей сделать лучше и так хорошее. Вишенкой на торте (увы, не финальной) многолетнего увлечения серой плиткой, которую клеили поверх изделий почившего киевского керамического завода, стала реконструкция вестибюлей "Левобережной". Строительство Житнего рынка. Опорные конструкции с бортовыми элементами покрытия. Фото предоставлено Александром Бурлакой Перед Евровидением чиновники решили, что советская зеленая, желтая и голубая плитка вкупе с уникальной майоликой не достойна глаз иностранцев, и за считанные недели оригинальный декор "Левобережной" был уничтожен, ансамбль из трех станций третьей очереди метро разрушен. Пласт украинской (не сугубо советской!) архитектуры второй половины прошлого века как будто намеренно уничтожается. Малоценные примеры - типовые жилые дома - давно превратились в безобразные коробки с выносными балконами и латками утеплений. Ценные объекты - общественные здания, скульптуры - уничтожены или зияют дырами самодеятельной декоммунизации. Оригинальный вид Житнего рынка. Фото предоставлено Александром Бурлакой Как, например, Украинский дом, барельефы которого были повреждены вандалами и затем закрыты полотнищами национального флага. Неугодные памятники сносятся экскаваторами (чекисты на Лыбедской), им отпиливают ноги (Щорс) или закрывают конструкциями с калиной (Суворов). Неважно, типовая это поделка, или произведение художника, пострадавшего от советской власти (Алла Горская и ее панно "Ветер", которое все же отстояли активисты). Последнее печальное известие - возможная реконструкция Житнего рынка (1980 год постройки) на Подоле. На днях горожане обнаружили, что рынок опустел - демонтированы торговые павильоны на балконах внутри здания. С парапета вдоль рынка исчезли площадки кафе, а с окон рабочие снимают старые, сохранившиеся еще с 90-х годов, наклейки. Страшно представить, что может произойти с советским "серым" зданием в ходе ремонта. Тем более, вариант уже есть - это опубликованный в прошлом году проект, на котором здание лишается металлических рельефов с изображением городов на пути из варяг в греки, вместо него появляется некий растительный орнамент, а справа к зданию достраивается пристройка в виде волны. Проект реконструкции Житнего рынка (вариант 1). Фото предоставлено автором Дельцам безразлично, что жив архитектор Житнего, Валентин Штолько, что крытый рынок - не просто сарай, а яркий представитель архитектуры вантовых сооружений, популярных в СССР и мире во второй половине XX века. Архитектура других вантовых сооружений - Дома мебели архитектора Натальи Чмутиной и круглого универсама на Печерской площади Аллы Анищенко, уже нарушена. Получается замкнутый круг: люди, бизнес и власти не ценят эти здания, потому что они выглядят неказисто. А неказистый внешний вид обеспечивается дикой эксплуатацией здания. Проект реконструкции Житнего рынка (вариант 2). Фото предоставлено автором Старые фото Житнего рынка показывают его золотой век. Вокруг здания чисто, устроены газоны вместо вытоптанной травы и буйных клумб, все стекла блестят, а весь декор - рельефы с портовыми городами и металлические треугольники, напоминающие листья каштана - на месте. Неужели и эта архитектура напоминает кому-то о злодеяниях коммунистического режима? Что мешает привести здание в порядок, к его изначальному виду? Кто-то думает, что пристройка-волна и цветочный орнамент привлекут больше людей, а привычные многим рельефы - "совок"? На эти вопросы у меня нет ответов. Житний рынок. Интерьер. Фото предоставлено Александром Бурлакой Тенденция пугает. Ни одно крупное общественное здание 1970-х - 1980-х годов не сохранилось в первоначальном виде. Дворец "Украина" обзавелся тонированным остеклением, гостиницу "Лыбедь" утеплили и перекрасили, стилобат отеля "Турист" оброс пристройками магазинов и ресторанов. Ценность послевоенной архитектуры в мире уже поняли. А что сможет показать миру Украина, если все модернистские постройки будут безвкусно перестроены? Лев Шевченко, исследователь архитектуры, журналист, специально для УП.Культура http://kiev.pravda.com.ua/columns/593f9fd9e9de5/ Як зробити менеджмент Києва якіснішим? http://kiev.pravda.com.ua/columns/593e5bba25170/ support@kyiv.pravda.com.ua (Ганна Старостенко ) Колонки Mon, 12 Jun 2017 12:15:38 +0300 За нових умов Департамент охорони культурної спадщини матиме можливість більш посилено контролювати виконання пам’яткоохоронного законодавства. Також слід очікувати збільшення надходжень до бюджету через сплачені фінансові санкції порушниками. 1 червня на сесії Київради депутати проголосували за актуальне і почасти доленосне для столиці рішення - розділення Департаменту освіти науки молоді та спорту і Департаменту культури. Тож, надалі за розвиток освіти та спорту в столиці відповідатимуть окремі департаменти - Департамент освіти та науки і Департамент спорту та молоді. Також шляхом виокремлення з Департаменту культури утворюється окремий Департамент культурної спадщини. Навіщо це потрібно, враховуючи, що збільшення граничної штатної чисельності КМДА неможливе і проектом рішення не передбачається? У цьому і полягає важливість прийняття цього рішення: для здійснення більш ефективного управління столицею. Що передувало розділенню департаментів та які результати ми очікуємо? Безпосереднє підпорядкування департаменту спорту та молоді Останні роки перенавантаження Департаменту освіти, науки, молоді та спорту (далі ДОНМС) стало особливо відчутним. Після запровадження стратегії національно-патріотичного виховання молоді та національної стратегії з оздоровчої та рухової активності зросла кількість спортивних об’єктів і відповідно удвічі зросло функціональне навантаження на структурний підрозділ. Далі трохи цифр для розуміння… Станом на сьогодні в Києві 4327 спортивних об’єкти, які потребують реєстрації, обліку, експертизи, перевірки стану, інспекцій. Водночас збільшилася кількість підпорядкованих ДЮСШ - на 34, що включає також реєстрацію, перевірки стану спортивних споруд, проведення навчально-тренувального процесу та ефективне використання бюджетних коштів. При цьому значно зросла кількість масових і спортивних заходів. Очевидно, що такий масив роботи вимагає від виконавчої влади переглянути свою роботу та більш раціонально використовувати наявні людські ресурси. Київ - єдиний серед регіонів України, який до прийнятого рішення поєднував реалізацію державної політики у сферах освіти і науки та у молодіжній сфері, сферах фізичної культури і спорту, національно-патріотичного виховання. Тобто не було безпосереднього підпорядкування профільному Міністерству молоді та спорту. А це означає, що прийняття чи погодження будь-якого рішення мало пройти довгий шлях коридорами. Такий стан справ істотно гальмував реалізацію міських і державних програм і роботу департаменту загалом. При цьому ми створювали труднощі не лише собі. Так, міністерство молоді та спорту неодноразово порушувало питання створення профільного департаменту. Адже створення окремого структурного підрозділу дозволяє спростити роботу всієї системи прийняття рішень та здійснювати більш раціональне управління за напрямами діяльності, а отже - значно скоротити час на прийняття та виконання доручень. Управлінські рішення приймаються безпосередньо керівником за погодженням з профільним заступником, а самостійність прийняття рішень департаментом, підвищить ефективність та своєчасність виконання поставлених доручень, а також посилить особисту відповідальність керівників обох структурних підрозділів. Охорона культурної спадщини - конституційна функція столиці Київ - перше в Україні місто, в якому було створено 17 років тому дійсно діючий спеціалізований орган з охорони культурної спадщини. Спочатку це був комітет, потім управління охорони пам’яток історії, культури та історичного середовища, з 2003 року - Головне управління охорони культурної спадщини та реставраційно-відновлювальних робіт. Відтоді управління неодноразово зазнавало переформатування, враховуючи вимоги часу. Наразі місто опікується 3 552 об’єктами культурної спадщини, із них - 7 державних заповідників і 2 пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Усі ці об’єкти потребують постійного захисту, відновлення та контролю щодо їхнього стану та використання тощо. Очевидно, що це серйозна і трудомістка робота, яка передбачає згідно з законодавством виконання понад 40 функцій. Ще один промовистий факт - за минулий рік документообіг розглянутих управлінням документів склав приблизно 5400 одиниць! Для порівняння у 2014 році ця цифра становила трохи більше 4 тисячі документів. Як і в попередньому випадку цей великий функціональний вантаж мала тягнути система, не приведена у відповідність до законодавства, а отже обмежена в можливостях. Згідно з Конституцією України, захист об’єктів культурної спадщини є пріоритетним завданням органу місцевого самоврядування і має покладатися на спеціально уповноважені органи. А отже Київ як столиця має перш за все виконувати цю конституційну норму. До того ж, згідно зі ст.4 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" одною з основних столичних функцій, які закріплені на законодавчому рівні, є здійснення заходів щодо збереження та відновлення пам'яток історії, культури, релігії, архітектури та містобудування, заповідних та природних зон і ландшафтів, що мають національне значення. Про актуальність посилення контролю за виконання пам’яткоохоронного законодавства говорить і перша петиція, що набрала 10 тисяч голосів. Зокрема, її автор Арсеній Фінберг закликав вжити всіх заходів для унеможливлення знищення історичних пам'яток у столиці. Містом спільно з автором петиції був розрооблений план дій, яким передбачено створення Департаменту охорони культурної спадщини. 1 червня таке рішення прийняли депутати. То що нас чекає далі? Перш за все, за нових умов Департамент охорони культурної спадщини матиме можливість більш посилено контролювати виконання пам’яткоохоронного законодавства. Зокрема, шляхом збільшення кількості оглядів, налагодження системної співпраці з РДА, з суміжними структурними підрозділами КМДА, з громадськими інспекторами покращить стан об’єктів комунальної власності, що є пам’ятками. Також слід очікувати збільшення надходжень до бюджету міста через сплачені фінансові санкції порушниками пам’яткоохоронного законодавства. Серед іншого створення окремого департаменту дозволить створити спеціальний фонд, кошти якого будуть використовуватись виключно для виявлення, дослідження, реставрації, музеєфікації, ремонту і пристосування об’єктів культурної спадщини, що зменшить навантаження на загальний бюджет міста. Департамент оперативніше здійснюватиме покращення стану об'єктів комунальної власності, що є пам’ятками. Кількість штатних одиниць не збільшиться Якщо в актуальності піднятого питання в колег депутатів сумнівів фактично не виникло, то щодо можливого розширення штату новоутворених департаментів точилася справжня дискусія. Однак тут моє і законодавче однозначне НІ, не збільшиться. Аргументую. Гранична чисельність працівників Київської міської державної адміністрації вже закріплена (Постановою Кабінету міністрів України від 25 березня 2015 року №91 "Деякі питання діяльності місцевих державних адміністрацій). І змінювати її ми не маємо жодного права. Водночас рішення "Про деякі питання діяльності виконавчого органу Київської міської ради" щодо розділення і утворення нових департаментів, не передбачає зміну загальної граничної штатної чисельності КМДА. У тексті прописано наступне: "в межах визначеної чисельності". На момент розділення сумарна штатна кількість працівників обох існуючих структурних підрозділів дозволяє нам утворити додаткові 2 департаменти у межах існуючої граничної штатної чисельності та існуючих витрат на адміністративне управління КМДА (Нагадаю, що згідно із законом їх має бути не менше 23). Чи потрібен місту якісний менеджмент на сьогоднішньому етапі? Однозначно так. Київ змінюється на очах, збільшується кількість мешканців, об’єктів - і забезпечення його життєдіяльності вимагає перегляду тих методів, якими керувались ще кілька років тому. Переконана, що це надважливе для міста рішення систематизує роботу наших департаментів і дасть їм у правовому полі більше можливостей для здійснення своєї ефективної роботи. Ганна Старостенко, заступник голови КМДА http://kiev.pravda.com.ua/columns/593e5bba25170/ Не робіть з нас худоби http://kiev.pravda.com.ua/columns/593aa49041a78/ support@kyiv.pravda.com.ua (Христина Нам) Колонки Fri, 09 Jun 2017 16:37:20 +0300 Ми вже змирились з таким собачим життям. Ходимо пішки, 7 років живемо без гарячої води. Нині ви позбавили нас головного, що відрізняє тварину від людини: можливості митися і їсти приготовану їжу. Нас пускають сімома кругами пекла, бо жодна чиновницька шкура не знає, як виконати свою роботу (рос.) Я являюсь жительницей того самого дома на Ташкентской в Киеве, жители которого уже больше недели не видели ни света, ни тепла, ни горячей воды, ни горячей еды. Я тот человек, который регулярно платит за лифт и за квартиру, но который ходит пешком на шестой этаж и заключен в бетонной коробке, даже без возможности приготовить себе еду. Я тот человек, который писал во все инстанции и всевозможным СМИ, обращался, куда только мог, но не получил нормального ответа и желания разобраться в ситуации. Внесу ясность: уже больше недели в доме на улице Ташкентской, 33 в Киеве, нет электроэнергии. Это значит, что приготовить на электроплите я не могу, помыться горячей водой я не могу, ну а за лифт я молчу. Все равно он уже третий год, как он не работает. Ситуация простая и чисто "украинская". Много лет жители моего дома стараются добиться от Киеврады передачи нашего дома на баланс города. Потому что "ЧАО НВП "Каскад" владелец дома, уже давно как банкрот и подлежит ликвидационной процедуре. Ликвидатор вышеуказанной организации Демчук О.М. говорит, что все документы переданы в Киевсовет, но замглавы КГГА Петр Пантелеев так и не вынес его на рассмотрение. В 2016 году жильцы дома создали ОСББ "Красный хутор", чтобы иметь минимальную возможность управлять жилым домом. Продолжаются переговоры с "Киевводоканалом". А вот с "Киевэнерго" ситуация не складывается. Ведь столичный монополист для заключения индивидуальных договоров требует полную передачу дома на баланс города. Во время встречи ликвидатора Демчука с и.о. главы Дарницкой администрации Василием Лозовым договориться не удалось. Администрация не будет включаться и предоставлять любую помощь. Вся эта сумасшедшая, закольцованная ситуация росла, как мыльный пузырь. Потому как деньги, регулярно перечисляемые жильцами дома за электроэнергию, уходили в фирму "Каскад" и оставались там, не доходя до "Киевэнерго". Это было лишь вопросом времени, когда "Киевэнерго" отключит наш дом от питания. [L] И знаете, мы ведь уже смирились с такой скотской жизнью отчасти. Мы ходим пешком, не обращая внимания на лифты. Мы не имеем возможности установить себе индивидуальные счетчики, и мы уже семь лет живем без горячей воды, устанавливая себе бойлеры. Вы практически превратили нас в скотов, принимающих эту ситуацию, потому что, как животные, мы не имеем права на нормальную жизнь, даже отдавая огромный кусок от своих нищенских пенсий и зарплат. И вот теперь вы лишили нас еще и главного, что отличает животное от человека: возможности мыться и кушать приготовленную еду. Мы остались один на один, мысленно прокручивая лишь одну фразу о правовом государстве. Нас пускают семью кругами ада, потому что ни одна чиновничья шкура не знает, как выполнять свою работу, для которой его выбрали. Уважаемые чиновники, общественные деятели, не превращайте нас в животных. Тем более, в свете таких громких заявлений о Европейских ценностях, человечности и процветании. Кристина Нам, жительница дома по улице Ташкентская, 33 http://kiev.pravda.com.ua/columns/593aa49041a78/ "Розлучення" по-київськи: як завершити угоду з "Київенерго"? http://kiev.pravda.com.ua/columns/59391ca6e47f7/ support@kyiv.pravda.com.ua (Петро Пантелеєв) Колонки Thu, 08 Jun 2017 12:45:10 +0300 Угода з "Київенерго" завершується 31 грудня 2017 року, тобто посеред опалювального сезону. Місту необхідно зобов’язати "Київенерго" завершити опалювальний сезон, щоб уникнути технічних збоїв і кияни не стали заручниками перехідного процесу. Велика кількість запитів на тему завершення угоди з ПАТ "Київенерго" зобов’язує мене як профільного заступника голови КМДА надати вичерпні роз’яснення з цього приводу. Розпочну з того, що зазначена угода булла укладена ще у 2001 році між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго". Тобто діє вона вже 16 років. Одразу слід зазначити, що угода була досить рамковою, і процедура завершення у ній не була прописана. Ще у 2015 році між КМДА та Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) й Міжнародною фінансовою корпорацією був підписаний меморандум з метою проведення фінансового, технічного та правового аудиту угоди з "Київенерго". Місто свідомо доручило проведення аудиту міжнародним незалежним компаніям, що мають авторитет і досвід ґрунтовної аналітики у сфері теплоенергетики. Саме, керуючись висновками міжнародних експертів та враховуючи незадовільний технічний стан теплоенергетичного комплексу, міська влада прийняла принципове рішення - не продовжувати угоди з ПАТ "Київенерго". Тому в серпні 2016 року була утворена робоча група з питань припинення угоди. Результатом діяльності цієї робочої групи став проект рішення Київради щодо завершення договору. У зазначеному документі прописаний покроковий план повернення майна громаді. Що передбачає це рішення? Перше, інвентаризацію майна з подальшим поверненням її громаді. Сьогодні неможливо одним розчерком пера вирішити усі фінансові чи юридичні питання, оскільки ми повинні діяти виключно в правовому полі, а головне - в інтересах киян. Оскільки йдеться не просто про необхідність повернення майна київській громаді, а повернення його в належному робочому стані. Це неможливо зробити без проведення ретельної інвентаризації понад 3000 теплових пунктів, 2,6 тисячі теплових мереж, одних з найбільших в Європі теплоелектроцентралей - ТЕЦ №5 та ТЕЦ №6, майже 200 котелень, сміттєспалювального заводу "Енергія". Загалом ми повинні інвентаризувати понад 90 тисяч об’єктів, різних за технічним призначенням і станом експлуатації. Лише після проведення перевірки об’єктів можна буде говорити про заміну "Київенерго", наприклад, муніципальним підприємством. Адже міській структурі для ефективного та безпечного управління міським тепловим господарством необхідно отримати п’ять різних ліцензій на право провадження господарської діяльності. Отримати ці ліцензії можливо лише за наявності у міста відповідних актів приймання у результаті проведеної інвентаризації. Друге, що передбачене рішенням, - продовження угоди до завершення опалювального сезону 2017/2018. Цей пункт викликав найбільше критики й нерозуміння. Тож маю пояснити суть цього непростого рішення. Річ у тому, що діюча з "Київенерго" завершується 31 грудня 2017 року, тобто посеред опалювального сезону. Таким чином, першого січня 2018 року, ми отримуємо реальні ризики припинення постачання послуг та протиаварійного обслуговування. Я переконаний, що місту необхідно зобов’язати "Київенерго" завершити опалювальний сезон, щоб уникнути технічних збоїв і кияни не стали заручниками перехідного процесу. Наша головна ціль, і вона чітко відображена в плані дій, - розвиток теплоенергетичного комплексу столиці: - модернізація мереж та джерел теплогенерації; - прозоре тарифоутворення, що стимулює до зниження витрат та залучення доступних інвестицій, що підуть на технічне переоснащення (місто наразі здійснює пошук оптимальних та вигідних міській громаді шляхів та форм управління енергетичним комплексом Києва, проводячи консультації з провідними європейськими операторами з управління енергетичними об’єктами); - захист інтересів споживачів шляхом повернення контролю за роботою теплопостачального підприємства з боку міста. Проект рішення кілька разів виносили на розгляд Київради, однак воно так і не було прийняте. Як людина, що відповідає за питання стабільного й своєчасного постачання комунальних послуг жителям міста, я хочу наголосити, що подальше зволікання у його прийнятті не на користь Києва та міської громади. Коли йдеться про безпеку й комфорт людей, необхідно відкинути політичні аспекти й діяти максимально конструктивно. Київ якомога раніше повинен прийняти консолідоване рішення і розпочати процес переходу до більш ефективного управління тепловим господарством та повноцінного контролю з боку міста. Петро Пантелеєв, заступник голови КМДА http://kiev.pravda.com.ua/columns/59391ca6e47f7/ Від прозорості до відкритості. Як викоренити маніпуляцію зі сфери містобудування? http://kiev.pravda.com.ua/columns/5937abf466853/ support@kyiv.pravda.com.ua (Ольга Балицька) Колонки Wed, 07 Jun 2017 10:36:04 +0300 МУО – це така собі "санкція" міста на здійснення будівництва. МУО передує не лише будівництву, а навіть розробці проекту. Вочевидь, ключовий документ такого рівня має бути відкритим, публічним. Наразі ж МУО засекречені, плюс існують ймовірні маніпуляції з "підкладання" одних документів замість інших. Як часто ми чуємо про маніпуляції з містобудівною та дозвільною документацією при будівництві? Як часто зіштовхуємося з випадковими чи навмисними помилками з документацією окремих чиновників і недобросовісних забудовників у цій процедурі? І, нарешті, як часто ми чуємо про незаконне знищення і так недостатньої кількості наших парків та скверів? Занадто часто. Сьогодні ми поговоримо про один з ключових документів, без якого ніяке будівництво у місті є неможливим - містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (надалі - "МУО"). Екскурс у земельні будні Що ж таке МУО та з чим його "їдять"? Фізичні і юридичні особи, які мають наміри забудувати земельну ділянку, що перебуває у їх власності або користуванні, зобов’язані отримати МУО. Згідно з законодавством, саме МУО є основною складовою вихідних даних на проектування об’єктів містобудування. Відповідно до закону, МУО - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об’єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією. Видачу МУО у Києві здійснює Департамент містобудування та архітектури КМДА. Саме цей департамент, за заявою зацікавлених осіб, визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні та державним будівельним нормам, стандартам і правилам. За результатами цього Департамент упродовж 7 робочих днів або надає замовнику примірник МУО, підписаний керівником уповноваженого органу містобудування та архітектури, або відмовляє у видачі МУО з відповідним обґрунтуванням. У чому ж криється "зрада"? По суті, МУО - це така собі "санкція" міста на здійснення будівництва. Інші можливості впливу, зокрема на проекти V категорії складності, у міста майже відсутні. Тому, вочевидь, МУО беззаперечно має відповідати потребам містян, враховувати особливості архітектури, транспортної та соціальної інфраструктури тощо і, наголошую, відповідати вимогам чинного законодавства України. У чому ж основні проблеми ключового документу при будівництві? По-перше, неможливість впливати на суб’єктивні розрахунки. Важливим документом, що має надаватись зацікавленою особою для отримання МУО, і який обов’язково має аналізувати та враховувати при прийнятті рішення Департамент архітектури, є містобудівний розрахунок. У цьому документі доступно та стисло викладається, зокрема, в які школи підуть майбутні мешканці, вирішення питань благоустрою, забезпечення умов транспортно-пішохідного зв’язку, вирішення питань забезпечення місцями для постійного зберігання автотранспорту тощо. А чи дійсно такий розрахунок містить достовірну інформацію та чи дійсно виконується у майбутньому - запитання риторичне. Так, намальовані/прораховані дитячі садочки, сквери, парки та дороги, зазвичай, ніколи не з’являються, на відміну від новобудови, що навантажить існуючу інфраструктуру ще "радянських" часів. Саме містобудівний розрахунок документ частково лягає в основу МУО. Тож його оприлюднення може унеможливити будь-які маніпуляції з боку окремих представників місцевої влади під час чергового будівельного скандалу на кшталт: "ми не знали", "ми не чули". По-друге, закритий доступ до МУО всіх об’єктів. Чи знаєте ви, які МУО на які об’єкти видано? Які параметри становлять їх основу під час розробки? Відповідно, без інформації про те, яке будівництво ведеться/буде вестися за отриманими МУО, громадськість не має змоги впливати на майбутній об’єкт. Логічно, що без контролю з боку містян, Департамент може собі дозволити видачу дуже сумнівних МУО, що призведуть і вже призводили до значного суспільного резонансу. По-третє, відсутність обліку МУО. Чи є інформація про ведення обліку, систематизації МУО? Чи можемо ми бути впевненими, що під одним реєстраційним номером не видається кілька МУО? Чи що спеціально не залишаються такі номери, що заповнюються потім заднім числом? Наразі такі можливості у Департаменту наявні. По-четверте, маніпуляції з текстовою частиною МУО. Законодавчо встановлена єдина форма МУО, але скільки разів траплялися випадки, коли цей дозвільний документ свідомо чи не свідомо видавався з порушеннями (відхиленнями від вимог). Зокрема, що надзвичайно поширено в місті Києві, не було враховано цільове призначення земельної ділянки? Саме з такими "іграми", тобто з використанням дискреційних повноважень Департаменту (вибірковим наповненням текстової частини МУО), ми зіштовхнулися під час аналізу та вирішення проблемної ситуації з забудовою Чкалівського скверу на вулиці Олеся Гончара, 55-Б у Шевченківському районі Києва. Одіозність схеми просто зашкалює: земля надана Інституту геологічних наук Національної академії наук України Київською міською радою виключно для потреб науки з цільовим призначенням, що взагалі унеможливлює будь-яке будівництво, а він, в свою чергу, з незрозумілих причин починає комерційне будівництво. А може, з цілком зрозумілих? Якраз у цьому випадку означена проблема постає в усій красі: - у МУО з невідомих причин, всупереч закону, не визначається цільове призначення земельної ділянки, що не дозволяє будівництво; - це видається, як свідома маніпуляція, приховування інформації з метою встановлення платформи для отримання дозвільної документації на будівництво, яку в майбутньому важко оскаржити в судових інстанціях, а сумнівну забудову знести. Наголосимо, що МУО - передує не лише будівництву, а навіть розробці проекту. Отже, правильно встановлені параметри на цьому етапі є кричуще важливими, як для міста в цілому, так і для містян, інвесторів, девелоперів самого будівництва, а також контролюючих органів. Вочевидь, ключовий документ такого рівня має бути відкритим, публічним. Наразі ж МУО засекречені, плюс існують ймовірні маніпуляції з "підкладання" одних документів замість інших тощо. МУО видається нашим з вами міським органом і має слугувати нашим інтересам. А хіба це можливо, якщо громада не бачить цього документа і жодним чином не може його проконтролювати? Конструктив понад усе Тепер до конструктиву, адже пуста критика не призводить ні до чого. Очевидно, що такий важливий документ має бути у відкритому доступі. Оприлюднення всіх МУО та дотримання чиновницьким апаратом типового зразка МУО, передбаченого чинним законодавством, є обов’язковим. Тобто, має бути створений відкритий онлайн реєстр всіх МУО на сайті Департаменту архітектури. По-перше, публікація МУО дозволить всім, зокрема, представникам активної громади бачити, аналізувати тощо, що буде збудовано, наскільки на них вплине це будівництво. По-друге, якщо згідно з МУО передбачається будівництво 5-поверхівки, а за проектом (що розробляється на основі МУО) - вже 15-поверхівка, то це є підставою для анулювання дозвільної документації/скасування декларації та недопущення зловживання забудовниками. Тож публічність унеможливить порушення закону, яке досі тихенько проходило у високих кабінетах. Крім того, повинні бути внесені зміни в містобудівне законодавство для унеможливлення маніпуляцій, зокрема, розширені права чи підстави для відмови у видачі МУО Департаментом архітектури. І обов’язково при видачі МУО однозначно має враховуватися цільове призначення земельної ділянки. Зокрема, Департамент має відмовляти у видачі МУО, якщо немає слова "будівництво". Отже, важливі аспекти для максимально ефективної роботи з цим документом: 1. Дотримання єдиного зразка МУО; 2. Систематизація, створення єдиної бази МУО; 3. Оприлюднення. Такими невеликими кроками, поступово можна привести як цей документ, так і багато інших, що існують в сфері містобудування, до адекватного функціонування та виключення корупціогенних факторів. Саме цим і займаємось. Ольга Балицька, депутат Київради від фракції "Самопоміч" http://kiev.pravda.com.ua/columns/5937abf466853/ Пам’ятати. Не маємо права забути! http://kiev.pravda.com.ua/columns/5931184513062/ support@kyiv.pravda.com.ua (Вадим Васильчук) Колонки Fri, 02 Jun 2017 10:48:21 +0300 "ПАМ'ЯТАТИ. Не маємо права забути!" Чи "Пам'ятати не маємо права. ЗАБУТИ!" – тільки наш свідомий вибір розставить вірні наголоси! "ПАМ'ЯТАТИ. Не маємо права забути!" Чи "Пам'ятати не маємо права. ЗАБУТИ!" - тільки наш свідомий ВИБІР розставить вірні наголоси! Ми сьогодні продовжуємо творити історію української державності. Україна знаходиться в стані боротьби за незалежність, яка була розпочата ще 100 років тому Українською революцією у протистоянні російській агресії. Тому маємо йти до навчальних закладів, починаючи від дошкільних і закінчуючи вищими, до дітей і молоді - завтрашніх свідомих громадян української держави - з правдивими історичними сторінками. Так виникла ідея створити меморіальні пам’ятні комплекси: флагшток з Державним прапором України та Меморіальний Пам’ятник: "Борцям за волю та незалежність соборної України 1917-1922, 1939-1945, 2014-2017…" Обговорювали ідею з викладачами, вчителями, директорами навчальних закладів і дійшли до спільної думки, що варто показати дітям, молоді, як втілюється спадкоємність поколінь українських захисників Батьківщини. Тому на масивах Воскресенки і Райдужного в Києві на території навчальних закладів ми почали встановлювати меморіальні пам’ятні комплекси. Можемо за покликом серця у різний спосіб шанувати тих, хто боронив Україну від зайд, перевертнів, ворожих зазіхань на її землю. Ми пережили і переживаємо різні етапи, як тепер назвали, гібридної війни. Ми живі свідки сучасної історії. Наші друзі чи рідні, знайомі чи незнайомі нам люди загинули на Майдані в криваву зиму 2014-го, продовжують віддавати найдорожче - своє життя - у війні на Сході (АТО). І щоб ці Пам’ятні комплекси не перетворювалися на пам’ятники невідомим солдатам, ми вирішили кожен пам’ятник уособити кимось, кого знали особисто, з ким ще не так давно спілкувалися, і хто прийняв героїчну смерть, захищаючи рідну землю від ворогів. Наразі встановлені два меморіальні пам’ятні комплекси. Перший присвятили пам’яті Ореста Квача, українського Воїна Духу, якого знав особисто, бо ми разом тренувалися з єдиноборств, він був бійцем батальйону "Айдар" в російсько-українській війні і загинув 2014-го. Орест є взірцем для молодого покоління. Закінчив військовий ліцей ім. Івана Богуна. Навчався в Київському національному університеті ім. Вадима Гетьмана. Любив читати книги, вивчав і знав історію, вільно володів англійською мовою, був громадським активістом і духовним ватажком. Другий меморіальний пам’ятний комплекс присвятили пам'яті побратима Андрія Мовчана, Героя Небесної Сотні, Героя України - кавалера ордена "Золота Зірка" (посмертно), який входив під час Революції Гідності до Сотні імені Архангела Михаїла. Андрій закінчив Київський інститут залізничного транспорту. Працював майстром світла для сцени у Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка. Був громадським активістом. 20 лютого 2014-го на Майдані Незалежності загинув від кулі снайпера. Спільними зусиллями будуть вшановані й наступні Герої. Уособлюємо ми ці меморіальні пам’ятники, щоб кожен з них мав свою історію, щоб молодь відчувала, що це були конкретні люди, десь тут поряд, і віддали своє життя, осиротивши рідних і друзів, за майбутнє цієї ж молоді. Хтось, хто загинув на Майдані, чи хто зараз гине у російсько-українській війні - це люди з іменами, в яких є родина, а не статистичні цифри. І ми маємо завжди про це пам’ятати. Нашу ідею ми не можемо поки що провести масштабніше. Але, може, наш задум підхоплять інші? Триває час великої просвітницької роботи, час, коли слід заповнити істиною всі "білі плями", що їх зоставила на тілі України та її народу колишня радянська імперія. І мусимо пам’ятати безсмертний вислів Максима Рильського: хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього, хто не відає про славу своїх предків, той сам не вартий пошани. Ми повинні повернутися до свого минулого, збагнути безцінність його, збагнути утрачене, фатальну шкідливість десятиліттями насаджуваної псевдодуховності. Маємо йти до нашої молоді з правдивими сторінками історії. Невідкладний обов'язок викладачів різних рівнів - зняти тисячам і тисячам людей полуду з очей, очистити їх думки від брехні, яка насильницьки закривала очі, затуляла вуха. Ми говоримо, що війна зараз іде на сході нашої країни. Але насправді війна поруч, війна за майбутнє покоління іде тут, серед нас. Вадим Васильчук, депутат Київради від Дніпровського району ("Самопоміч") http://kiev.pravda.com.ua/columns/5931184513062/ Благоустрій своїми руками – варто чи ні? http://kiev.pravda.com.ua/columns/592e8473e7ab4/ support@kyiv.pravda.com.ua (Владислав Михайленко) Колонки Wed, 31 May 2017 11:53:07 +0300 Лебеді і матрьошки з автомобільних покришок, свинки з п’ятилітрових баклажок, пальми з пластикових пляшок – список типових "прикрас" дворів досить великий і різноманітний. Таким способом люди намагаються покращити своє подвір’я, часто не запитуючи думки інших мешканців. Ось таку "інсталяцію" я побачив на одному з ґанків будинку в Подільському районі столиці. Мешканці будинку вирішили, що просто відновити розбиті кахлі занадто сумно. Так народилася креативна композиція з кришечок від пляшок. Подібна творчість для наших дворів є нормою. Лебеді і матрьошки з автомобільних покришок, свинки з п’ятилітрових баклажок, пальми з пластикових пляшок - список типових "прикрас" дворів досить великий і різноманітний. Фото podelki-rukami-svoimi.ru Таким способом люди намагаються покращити своє подвір’я. Часто не запитуючи думки інших мешканців. У цьому, такі активні громадяни, дуже нагадують комунальні служби. Які вперто не хочуть чути людей, з року в рік фарбуючи коридори сходових клітин обридливою зеленою фарбою. Фото greennirvana.ru Якщо хтось подумав зараз про всюдисущих "бабусь Черновецького", від яких і мають виходити подібні ініціативи, одразу ж скажу, що все не так просто. Нещодавно я натрапив на результати "суботника" в новенькому ЖК "Комфорт таун". Тамтешні жителі перекопали зелений газон, висадили там декілька кушів і відгородили їх червоно - білою целофановою стрічкою. При цьому стрічку просто поклали на землю. Вийшло дуже одіозно і значно гірше, ніж було. Загалом ця стрічка використовується в благоустрої досить широко. З тиждень тому дуже здивувався, що нею огороджено газон в елітному столичному ресторані "Прага". Полюбляють стрічку і київські комунальники, огороджуючи нею взимку тротуари в центральній частині міста. Таким чином, щоб обійти зону можливого падіння снігу чи бурунь, можна було рухатися тільки проїжджою частиною. Типу - або сніг на голову або під колеса лізь. Але любов до використання всілякого сміття в благоустрої не має нічого спільного ні з фінансовим ні з соціальним становищем. З одного боку, людей можна зрозуміти. За десятиріччя бездіяльності комунальних служб всі просто втомилися дивитись на сірі пейзажі "спальних районів". Жителі самі, як вміють, намагаються покращувати територію біля власних домівок. Наскільки якісний такий благоустрій, питання інше. Як на мене, то лебеді з покришок не додають занедбаному двору яскравості. Але кожен має право на власну думку. І стримувати бажання людей змінювати щось на краще не є правильним. Тим більше, якщо проблема очевидна. Тому варто згадати, що і в столиці, і в інших містах нашої Батьківщини, є безліч прикладів сучасного, недорогого і дуже доречного благоустрою. Найяскравіші приклади - сквер Самосад, сквер Небесної Сотні і так далі. Благоустрій Самосаду. Фото з facebook Samosad Подібні локації зроблені активістами, меценатами та просто небайдужими людьми. Особисто я неодноразово приймав участь у толоках у моєму райони. Ми висаджували дерева разом з сусідами. Зараз на багатьох з цих місць облаштовані сквери комунальними службами. Ці сквери такі, якими їх хотіли бачити місцеві жителі, адже ініціатива виходила саме від людей. Сквер Небесної сотні, зроблений руками мешканців. Фото 112 Україна Один з найзапекліших спорів щодо благоустрою був у дворі мого рідного будинку на Оболоні. Провівши чергову толоку частина сусідів вирішила, що матрьошку з покришок і декілька пальм з пластикових пляшок треба прибрати. Декілька жителів, які виготовили ці композиції, категорично заперечили. Щоб не сваритись спір було припинено. Ми продовжили облаштовувати територію біля будинку і в подальшому. І от нещодавно "матрьошку" прибрали. Творці вирішили що цей витвір вже неактуальний. Сподіваюсь, що далі так і піде. І ми разом будемо продовжувати робити наше місто гарнішим, без покришок і пляшок. Владислав Михайленко, громадський діяч, депутат Київради спеціально для УП http://kiev.pravda.com.ua/columns/592e8473e7ab4/ Тепло для киян: навіщо платити більше? http://kiev.pravda.com.ua/columns/592bc13aa2d28/ support@kyiv.pravda.com.ua (Людмила Костенко) Колонки Mon, 29 May 2017 10:05:38 +0300 Подорожчання послуг з опалення будинків не лише важко б’є по сімейних бюджетах киян, а й ставить під загрозу функціонування комунального господарства столиці. Далеко не всі сім’ї можуть платити за новими тарифами. А тому місто неабияк зацікавлене у скороченні споживання тепла. Минула зима принесла серйозні випробовування для багатьох киян. Не буде перебільшенням сказати, що кількатисячні платіжки за тепло стали для людей справжнім шоком. А відтак, мешканці столиці всерйоз замислились про те, як оптимізувати витрати на комунальні послуги, заощаджуючи на споживанні тепла та енергоносіїв. Інтереси киян у питанні енергозбереження цілком поділяє і київська влада. Мусимо визнати - подорожчання послуг з опалення будинків, нехай воно й обґрунтоване економічно, не лише важко б’є по сімейних бюджетах киян, а й ставить під загрозу функціонування комунального господарства столиці. Адже далеко не усі сім’ї можуть платити за новими тарифами, що викликає кризу неплатежів. А тому місто неабияк зацікавлене у скороченні споживання тепла. Зрозуміло, що утеплення багатоквартирних будинків - справа не дешева, і їхні мешканці далеко не завжди можуть самотужки його профінансувати. У цій ситуації необхідне активне втручання держави та міської влади. У столиці вже кілька років діє програма з енергозбереження 70 на 30, у рамках якої місто компенсує до 70% вартості утеплення багатоквартирних будинків, що знаходяться в управлінні ОСББ та житлово-будівельних кооперативів. Цього року столиця збільшила витрати на реалізацію цієї програми до 110 мільйонів гривень. Визначено також 136 багатоквартирних будинків, у яких будуть проведені роботи з утеплення. При складанні рейтингу будинків ми використовували міжнародний досвід. Зокрема, у Польщі, де програма з підвищення енергоефективності житла стартувала ще 20 років тому, утепленню старих будинків передує їх енергоаудит. Це дозволяє оптимізувати витрати як з місцевих бюджетів, так і з кишень громадян. Польща за 20 років змогла скоротити споживання енергії майже на 40%. Це вже зараз дозволяє говорити про реальну економію, незважаючи на те, що мінімальна вартість утеплення одного п’ятиповерхового будинку становить у наших західних сусідів 1 мільйон євро. Ще більших успіхів досягла Німеччина, якій після об’єднання східних та західних земель дістався у спадщину чималий житловий фонд радянського житла на теренах колишньої НДР. Зокрема, у східному Берліні за 20 років вдалося скоротити споживання тепла на 60%. Німецька влада також взяла частину видатків на себе. Щоправда, німцям компенсували лише 30% витрат на утеплення, але на решту 70% німецькі банки надавали громадянам пільгові кредити під 3-5% річних. На жаль, в Україні кредитування під такий відсоток наразі неможливе. А тому, частина витрат з місцевих бюджетів є значно більшою - до 70% вартості робіт. Але 30%, усе-таки, лягають на плечі киян. Нині ми мусимо активно пояснювати людям, що вкладені у ремонт будинку суми повернуться до їхніх бюджетів сторицею вже незабаром - через зниження витрат на оплату комунальних послуг. Сплативши сьогодні зайвих 100 гривень квартплати, учасники програми 70 на 30 вже завтра заощаджуватимуть значно більші суми. Про це свідчать й результати енергоаудиту будинків, що були відібрані для участі у програмі. Наприклад, для ОСББ "Домашній затишок", що у Голосіївському районі столиці, щорічна економія від утеплення становитиме більш, ніж 400 тисяч гривень. Це при тому, що загальна вартість робіт становить близько 227 тисяч гривень, а доля мешканців у них - лише 70 тисяч гривень. Неважко підрахувати, що витрати на утеплення окупляться для цього будинку менш, ніж за півроку. Ще один приклад - ОСББ "Урлівка", що у Дарницькому районі столиці. Загальні витрати на утеплення цього будинку - 81,5 тисяча гривень. Доля мешканців - менше 32 тисяч гривень. А щорічна економія на оплаті тепла - 114 тисяч гривень. Звичайно, не для усіх 136 будинків, відібраних для участі у програмі цього року, економія буде настільки значущою. Але для понад половини з них термін окупності становитиме не більше 3 років. І це - при розрахунку термінів, що обчислюються через співставлення щорічної економії з повною вартістю робіт. Для мешканців же витрати окупляться втричі швидше - адже, нагадую, вони сплачують лише 30% видатків на утеплення своїх будинків. Варто сказати кілька слів і про самі заходи з енергозберігання у житлових будинках. Багато киян хибно вважають, що вони обмежуватимуться лише встановленням склопакетів у їхніх квартирах. Насправді ж, перелік робіт значно ширший. Це і утеплення фасадів, і теплоізоляція під’їздів, і заміна батарей та труб опалення... Для кожного будинку складено персональний перелік робіт - саме для цього ми й проводимо їх енергоаудит. А відтак, після утеплення багатоквартирних будинків, економія на теплопостачанні буде максимально можливою. Чи вдасться Києву досягти таких же успіхів у теплозбереженні, яких свого часу досягнув згаданий вище Берлін? Великою мірою, це залежить не лише від влади, а й від самих киян. Нагадаю, що програма 70 на 30 діє лише для ОСББ та житлово-будівельних кооперативів. А тому мешканцям будинків, що знаходяться під управлінням керуючих компаній, варто замислитися над тим, щоб взяти на себе керування власним житловим фондом - шляхом створення ОСББ. Столична влада ж, зі свого боку, всіляко сприятиме прагненню киян до того, щоб стати ефективними власниками свого житла. Лише разом ми зможемо змінити наше життя на краще! Людмила Костенко, депутат Київради http://kiev.pravda.com.ua/columns/592bc13aa2d28/