http://kiev.pravda.com.ua/images/logo01.gif Українська правда - Київ http://kiev.pravda.com.ua Українська правда - Київ http://kiev.pravda.com.ua Медреформа у Києві: "совка" більше не буде http://kiev.pravda.com.ua/columns/59e06a666fcc6/ support@kyiv.pravda.com.ua (Микола Поворозник) Колонки Mon, 16 Oct 2017 10:25:26 +0300 У Києві кожен медзаклад живе своїм життя. Витрату коштів ніхто не контролює, а якість послуг не відповідає стандартам. Вирішити проблему можуть комунальні некомерційні підприємства. Починати реформи - складна справа, адже завжди знайдуться незадоволені. Я часто згадую фразу Рудольфа Джуліані, екс-мера Нью-Йорка: "Один зі способів відкинути будь-які зміни в Нью-Йорку - сказати: "Тут це не спрацює". Коли ми почали впроваджувати у столичну медицину сучасні європейські стандарти, тільки й чули: "Тут це не спрацює", а ще: "Ми не готові", "Київ - не Європа", і найгірше - "І так нормально". У таких випадках я завжди кажу, що настав час залишити все радянське в підручниках історії. Сучасна медицина не може будуватися на принципах з минулого століття. Коли пропонуєш зміни - найскладніше пробити стіну нерозуміння, подолати страх перед новим та побороти банальну лінь. Люди працювали так роками, мають насиджені місця, їх усе влаштовує. Нехай система, за якою вони працюють, неефективна та застаріла - головне, що вона звична. Втім, крок за кроком, важко, зі скрипом, але нашій команді вдається проштовхувати зміни. Впроваджуючи реформу, вдалося наблизити послуги до пацієнта, покращити якість медобслуговування і, що важливо, - значно підвищити фінансування закладів первинного рівня. З 700 тисяч гривень у 2014 році до 12 мільйонів у 2017. Сума, що виділялється на ліки, зросла вдвічі. Первинний рівень перестав фінансуватися за залишковим принципом, що дозволило покращити якість надання медичної допомоги населенню. Але попри певні успіхи, залишилась одна серйозна проблема - нераціональне використання грошей і ресурсів медичними закладами. Сьогодні кожен з них живе своїм життям, як маленька країна. Головні лікарі розпоряджаються коштами, їх фактично ніхто не контролює, мотивація для розвитку закладів - відсутня. Та головне - якість послуг не відповідає жодним стандартам. Стало зрозуміло, що потрібно змінювати систему - оптимізувати, об’єднувати центри надання певних медичних послуг, запроваджувати більш жорсткий контроль якості. Так виникла ідея створити низку профільних комунальних некомерційних підприємств (КНП), які акумулюють матеріально-технічну та фінансову базу для надання більш якісних послуг. Найближчим часом ми плануємо почати реорганізацію комунальних стоматологій, центру крові, а також відділень нефрології та діалізу. Діряві зуби за ціною золотих Наразі в Києві діє 5 спеціалізованих стоматологічних комунальних підприємств, 9 стоматологічних поліклінік і 64 стоматологічних відділення при консультативно-діагностичних центрах. У 2017 році з міського бюджету на них виділено понад 72 мільйона гривень. Перш ніж ви почнете гадати, куди ж пішли ці гроші, я відповім: здебільшого на "комуналку" та виплату зарплати персоналу. Але не лише медичному, а й адміністративному - директору, його заступнику, бухгалтеру, економісту. У кожній клініці своя адміністрація - сумарно це божевільні кошти з бюджету. Тобто тих, хто керує, ми маємо. А лікарів бракує, бо зарплата мала. Через відсутність єдиної керуючої структури ми не маємо можливості закупити якісне обладнання, сучасні матеріали або хоча б найбільш необхідні у потрібних обсягах. То що ми хочемо зробити? Об'єднати їх у комунальне некомерційне підприємство і передати йому функції адміністрування. Це дозволить зекономити кошти на управлінському персоналі, зробити послуги комунальних стоматологій більш доступними, поліпшити їх матеріально-технічне оснащення, зрівняти ціни у всіх пунктах надання послуг та забезпечити гідну зарплату лікарям. Ми хочемо, щоб киянам більше не довелося бігати в різні поліклініки в пошуках стоматологічного кабінету, що працює, стояти в довгих чергах та потім переліковувати зуби в приватних клініках. Цього "совка" більше не буде. Небезпечна кров Такий підхід буде запроваджено і для збору й переливання компонентів крові. За відповідне рішення вже проголосували депутати Київради. Що ми маємо в цій сфері сьогодні? 38% донорської крові та її компонентів у місті заготовлюються відділеннями трансфузіології міських лікарень, без належних умов, оснащення для стандартизації та відповідного контролю технологічних процесів. Усе це робить банальне переливання просто небезпечним. Ми плануємо створити в місті єдину організовану службу крові з автоматизованим управлінням процесом заготівлі, переробки та зберігання донорської крові та її компонентів. А також сформувати єдиний реєстр донорів крові та її компонентів. Перш за все - якість та безпека. Єдиний адміністративний центр допоможе привести роботу служби крові у відповідність до європейських стандартів. За рахунок централізованого проведення обстеження крові та її компонентів, буде більш ефективно використовуватися обладнання та площі, зникатиме дублювання функцій аналогічних закладів. Але головне - буде забезпечено централізований контроль якості донорської крові та її компонентів за єдиними стандартами. Нирки та недостатність Реорганізації також потребує й нефрологія. У столиці діє п'ять відділень нефрології та діалізу. Два з них на базі дитячих лікарняних закладів. Наразі неможливо надати екстрену допомогу при невідкладних станах дорослим пацієнтам, які лікуються в дитячих лікувальних установах, та закупити медикаменти й ліки для дорослих пацієнтів. У чотирьох з п'яти відділень не впроваджено підготовку до проведення діалізної терапії (формування артеріовенозних анастомозів та імплантацій катетера Тенкоффа). У трьох з п'яти відділень не здійснюється консультативна допомога пацієнтам співробітниками профільних відділів університетів та науково-дослідних інститутів. Враховуючи, що кожне з цих відділень живе своїм життям, немає можливості в разі потреби перерозподілити видаткові матеріали між ними. Тож коли вони закінчуються в одному відділенні, пацієнта починають ганяти по інших. Крім того, за відсутності єдиної керуючої структури, місто не має можливості організувати диспансерне спостереження нефрологічної групи пацієнтів амбулаторно-поліклінічної ланки. Хоча при захворюваннях нирок надзвичайно важливе саме запобігання розвитку захворювань і проведення заходів, спрямованих на збереження та зміцнення здоров'я. Створення єдиного медичного простору - комунального неприбуткового підприємства - дозволить максимально ефективно використовувати наявне обладнання, стандартизувати всі технологічні процеси підготовки та проведення діалізу, раціонально планувати наявні матеріально-технічні ресурси. Це також дасть змогу відкрити в кожному відділенні палати інтенсивної терапії для надання медичної допомоги при невідкладних станах та укомплектувати їх фахівцями-анестезіологами. Місто зможе створити єдиний електронний реєстр хворих. Ми наблизимо послугу до пацієнта та зробимо допомогу якіснішою. Озвучуючи ініціативи міста на міжнародних медичних конференціях, ми постійно чуємо, що Україна рухається у правильному напрямку. Колеги з інших країн радо діляться досвідом та погоджуються допомогти. Нерозуміння та супротив ми зустрічаємо лише на місцях. Керівництво лікарень незадоволене, що в них забирають можливість розпоряджатися коштами, бухгалтери та економісти - тим, що їх посади скорочують. А деякі громадські активісти, не розібравшись у ситуації, починають кричати про зраду просто заради власного піару. Нещодавно до мене підійшов журналіст і запитав: "Поясніть, де в ініціативах по медицині корупція, я щось ніяк не зрозумію?". Я почав пояснювати суть змін, але побачивши недовіру в очах відповів: "Знаєш, поки на лікування в Швейцарії не заробив, буду робити Швейцарію тут". - "А, то для себе стараєтесь!", - задоволено закивав журналіст. - "Так, для себе та ще мільйонів киян". Микола Поворозник, заступником голови Київської міської державної адміністрації, спеціально для УП http://kiev.pravda.com.ua/columns/59e06a666fcc6/ Опалювальний сезон-2017: замерзнути не можна зігрітися http://kiev.pravda.com.ua/columns/59e05fb97c7e3/ support@kyiv.pravda.com.ua (Володимир Прокопів) Колонки Fri, 13 Oct 2017 09:39:53 +0300 Як у популярному серіалі, "зима близько". Тож хочу розвінчати деякі міфи і прояснити ситуацію, що склалася у столиці перед початком опалювального сезону-2017/18. Будь-який прогноз - справа невдячна. Особливо, якщо йдеться про прогноз погоди. Проте перші дні жовтня співпали з прогнозами національної метеослужби і дали чіткий натяк: зима близько. І якщо у популярному серіалі холод віщує мешканцям Вестероса неприємності у вигляді незліченних армій зомбі (Game of Thrones - ред.), то киян щозими чекають одні й ті ж проблеми - куди більш банальні і до болю знайомі. Це - аварії на тепломережах, ледве теплі батареї (у кращому випадку) і вже традиційні відключення гарячої води. Як мешканець Києва і секретар Київради, вважаю просто необхідним розвінчати деякі міфи і прояснити ситуацію, що склалася у столиці перед початком опалювального сезону-2017/18. Винні всі, винні всім Протягом кількох місяців тисячі киян щоранку стикалися з відсутністю гарячої води у кранах. Чому так вийшло? А все просто - мешканці столиці стали заручниками боргів однієї відомої приватної компанії. Є така компанія - "Київенерго". Вона гріє воду у котельнях і транспортує її по тепломережах до будинків киян. Щоб вода у котельнях грілася, необхідне паливо. У нашому випадку - це газ, який люб'язно і небезкоштовно надає компанія "Київгаз". Так ось, ще за минулий опалювальний сезон "Київенерго" заборгувала столичній газорозподільній компанії близько 170 мільйонів гривень. "Київгаз" опинився у патовій ситуації і був змушений відключити від блакитного палива більше сотні котелень. Як наслідок, десятки тисяч киян залишилися без гарячого водопостачання. Що робить місто для запобігання подібним критичним випадкам? Насправді, для кожного об'єкта варіанти дій різні, і кожен випадок ми розглядаємо в індивідуальному порядку. Наприклад, на початку вересня 41 будинок, який обслуговується приватною компанією "Водоканал-сервіс", що заснована "Київводоканалом", спіткала схожа доля - близько 5 тисяч киян залишилися без гарячої води. Тільки цього разу воду відключило вже "Київенерго", мотивуючи своє рішення заборгованістю "Водоканал-сервісу". Минулого тижня до переговорів долучилося місто. Заплутану ситуацію вдалося вирішити перевіркою розрахунків за спожиту теплоенергію між "Водоканал-сервісом" і "Київенерго". Нові-старі тарифи Тема підвищення тарифів на комунальні послуги актуальна протягом усього року. Не обговорює її хіба що ледачий. Традиційно напередодні опалювального сезону концентрація неправдивої інформації щодо цієї болючої теми у ЗМІ збільшується в рази. Охочим поспекулювати нагадаю, що тарифи на тепло, електроенергію, гарячу і холодну воду встановлює Нацкомісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП). Місто визначає тільки один тариф - на послугу з утримання будинків і прибудинкових територій. Інформації про підвищення комунальних платежів протягом опалювального сезону-2017/18 немає, тому тарифи залишаться на нинішньому рівні. Тепломережі: аварійність зашкалює У 2001 році міська влада підписала з "Київенерго" договір про управління комунальними теплоактивами столиці. Угода передбачала, зокрема, модернізацію мереж силами "Київенерго". Але на практиці бачимо іншу ситуацію - за 16 років стан теплоенергетичного комплексу міста погіршився до критичного рівня. Переглянувши статистику аварій, я трохи розгубився: аварійність на тепломережах, порівняно з попереднім роком, зросла на 9,6%! Вдумайтеся - після завершення минулого опалювального сезону у нас було вже понад 5 тисяч пошкоджень! Зважаючи на такий стан речей, мерія ухвалила кілька принципових рішень, а саме: договір з "Київенерго" не продовжувати, модернізацію тепломереж почати власними силами. Сьогодні неможливо не помітити великої кількості розритих ям на вулицях столиці. У Києві кипить робота із заміни та ремонту тепломереж. Вперше за багато років ми виділили з міського бюджету кошти для їхньої модернізації. Наймасштабніші роботи зараз тривають на проспекті Соборності. Їхня вартість - 66 мільйонів гривень. Результат обов'язково потішить мешканців Русанівки і Березняків, адже заміна ділянки тепломережі заощадить 3,66 тисяч Гкал. Для розуміння: таким об'ємом теплової енергії можна обігріти 7 дитячих садків. Не говорячи вже про те, що ми не повернемося сюди з ремонтом протягом наступних 30 років. Майбутнє енергетичного комплексу Особисто я дуже хочу, щоб у найближчому майбутньому рахунки за "комуналку" відповідали якості наданих послуг. Обурення киян, які платять подекуди захмарні суми за повітря, можна зрозуміти. Саме тому вже сьогодні ми проводимо пошук оптимальних шляхів та форм управління енергетичним комплексом Києва. Ми створили комунальне підприємство "Київтеплонерго", яке поки що працює у двох районах столиці. Воно стане тим буфером, який візьме на себе управління теплоактивами після завершення угоди з "Київенерго". Теплоенергетика не лише Києва, а й України в цілому сьогодні характеризується низькою інвестиційною привабливістю. Головною проблемою - і це підтверджують провідні міжнародні оператори з управління енергетичними об’єктами - залишається рівень українського законодавства в контексті стимулюючого тарифоутворення та енергоефективності. Однак і органи центральної влади, і міська влада мають бачення того, як переломити незадовільну ситуацію і вивести управління теплоенергетикою на новий, європейський рівень. Ми розраховуємо, що саме Київ стане одним з перших українських міст, якому вдалося залучити міжнародні інвестиції у теплоенергетичний комплекс. Володимир Прокопів, заступник міського голови, секретар Київради, спеціально для УП http://kiev.pravda.com.ua/columns/59e05fb97c7e3/ Незаконна забудова під Біличанським лісом: активісти пішли в атаку http://kiev.pravda.com.ua/columns/59d5ddefd1365/ support@kyiv.pravda.com.ua (Микола Шаміч) Колонки Thu, 05 Oct 2017 13:00:27 +0300 Місцеві мешканці кілька разів зносили паркан на території незаконної забудови. Уночі активісти повалили вагончик забудовника у котлован і облили сумішшю, яка неймовірно смердить. Незаконне будівництво поблизу Біличанського лісу в Києві не будуть продовжувати. Таку обіцянку дала Святошинська РДА на зустрічі з мешканцями району. Попри це забудовники залили фундамент просто біля Національного парку на Новобіличах. Важка техніка запрацювала через день після засідання робочої групи в РДА. Вночі 4 жовтня місцеві мешканці повалили вагончик забудовника у котлован. Тут, поблизу Біличанського лісу в Києві, він захопив ділянку без будь-яких документів на землю. "Громада Новобіличів шокована зухвалістю забудовника та злочинною бездіяльністю влади та поліції, яка змушує їх вдаватися до більш рішучих дій для захисту свого життєвого простору", - коментує ситуацію депутат Київради, "свободівець" Прохор Антоненко. Вночі активісти облили вагончик сумішшю, яка неймовірно смердить. Раніше місцеві неодноразово викликали поліцію, аби припинити незаконні дії забудовника. Правоохоронці зафіксували заливання свіжого бетону. "Бетон заливають не для будинку. Переконаний, це псевдофундамент. Саме по ньому проведуть геозедичну зйомку. Показуха для того, щоб довести чиновникам, що тут колись нібито був фундамент", - каже Дмитро Красільніков, активіст із Новобіличів. Понад тиждень на місці незаконної забудови працює важка техніка. Як тільки це побачили місцеві активісти - одразу викликали поліцію. Правоохоронці вперше за три місяці війни громади проти забудовника зупинили будівництво. На місці події будівельники дали слухавку патрульному поліцейському. Вони намагалися пояснити, що мають всі необхідні документи. Представник правоохоронних органів не повірив на слово і зупинив роботи. Екскаваторника запросив до райвідділу для пояснень. Та наразі екскаватор продовжує роботу у незаконно виритому котловані. Майданчик не огороджений, що становить загрозу для мешканців. Правозахисниця Олена Бардіна наголошує, що до зустрічі в Святошинській РДА правоохоронці взагалі займалися бездіяльністю: "Коли активно рили котлован без належних документів, ми викликали поліцію по кілька годин підряд. Скаржились на бездіяльність святошинських правоохоронців. Наразі справу про бездіяльність поліції направлено до суду", - каже Бардіна. Святошинська РДА провела два засідання комісії щодо обстеження та ідентифікації будівельних майданчиків за участі забудовника та мешканців прилеглих будинків. "На першому засіданні головуючий намагався звести обговорення до благ, які отримають місцеві мешканці від забудови - типу лавочки, ліхтарики. Тоді як ми намагалися звернути його увагу на те, що будівництво незаконне і в забудовника немає документів на землю", - розповідає активістка Віта Думанська. "Забудовник обіцяв надати документи. У принципі, це він обіцяє з початку серпня, проте оригінального техпаспорта незавершеного будівництва за 1993 рік так і не показали. Натомість цього разу принесли геодезичну зйомку щойно залитого фундаменту", - додає Думанська. Представник забудовника на зустрічі в райраді підтвердив, що до з'ясування обставин будь-які роботи на Обухівській буде припинено: "На минулому засіданні комісії ми підтвердили, що поки не будемо будувати. І що, за тиждень ви бачили, щоб щось будували? Ні, не будували", - каже представник забудовника адвокат Касьяненко. Коли відновились роботи, ми поцікавилися в адвоката, чому нехтують домовленостями. "Про це (поновлення робіт - ред.) мені нічого не відомо. Я уже два тижні на лікарняному. Крім того, я не уповноважений коментувати цю справу", - відповідає Касьяненко. "Після поновлення робіт я зателефонувала представниці забудовника, яка була на засіданні робочої групи в РДА. Пані Ветрик підтвердила, що документи вони купили у 2014 році. Вона сказала саме документи, а не об’єкт чи недобуд. Це промовисто підкреслює "законність" цієї забудови", - каже Віта Думанська. Місцеві мешканці кілька разів зносили паркан на території незаконної забудови. Зараз же забудовник веде роботи без огородження. Це грубе порушення норм будівництва. "Будівельна мафія за головування мера Кличка просто процвітає. Попри протести громади і знесення паркану забудовник продовжує роботи на самозахопленій земельній ділянці та з підробленими документами. Написано чисельні депутатські звернення до контролюючих органів з вимогою зупинити незаконне будівництво біля Біличанського лісу, але роботи продовжуються. Колись терпець киян увірветься", - зауважив Прохор Антоненко Микола Шаміч, мешканець Новобіличів, спеціально для УП http://kiev.pravda.com.ua/columns/59d5ddefd1365/ Навіщо Києву Брест-Литовський проспект? http://kiev.pravda.com.ua/columns/59d4c69b2804e/ support@kyiv.pravda.com.ua (Тиміш Мартиненко-Кушлянський) Колонки Wed, 04 Oct 2017 14:31:39 +0300 Перейменування проспекту Перемоги жодним чином не стосується процесу "декомунізації". Це питання нашої гідності, поваги до громади міста та його минулого. У четвер, 5 жовтня, Київрада планує розглянути питання щодо повернення історичної назви проспекту Перемоги - Брест-Литовський проспект. Принаймні, таке питання є в порядку денному Київради. Ще раніше - на початку січня - цю ідею підтримала більшість киян, які взяли участь у громадському обговоренні на веб-порталі КМДА. Усе це - формальні процедурні моменти. Насправді кияни обговорюють можливе повернення історичної назви проспекту Перемоги, як мінімум, з 1991 року - з часу розвалу Радянського Союзу. Ось уже понад 30 років проспект Перемоги - одна із найдовших, найстаріших та найбільш значимих магістралей міста - лишається больовою точкою на топонімічній карті Києва. Це пам’ятник упослідженій громаді, чия думка була не цікава радянському керівництву. Однак ризикує лишитися непочутою й нині. Чому Брест-Литовському не пощастило Часто у розмовах між киянами можна почути: "Брест-Литовському просто не пощастило - не протримався якихось шість років до розвалу Союзу". То звідки у Києві взявся проспект Перемоги і куди подівся Брест-Литовський проспект? Магістраль, що нині офіційно зветься проспектом Перемоги, виникла у першій половині ХІХ століття. Певний час вона була відома під назвами Житомирського або Києво-Брестського шосе. Ідею спорудження цієї магістралі приписують імператору Миколі І, який дуже полюбляв широкі і прямі дороги, адже по них було зручно переміщати війська. Власне, саме таку функцію і було покладено в основу магістралі - спрощувати пересування імперських військ у західному напрямку. Однак Київ зростав. Цілком природно, що колишня військова дорога почала набувати рис повноцінної міської артерії. З кінця ХІХ століття ця артерія вже була відома під назвою Брест-Литовського шосе. Вона пролягала у напрямку сучасного білоруського міста Брест, яке тоді називалося Брест-Литовськом. На межі 1920-1930-х років Брест-Литовське шосе офіційно називалося Берестейським, а у 1964 році його назву змінили на Брест-Литовський проспект. Адже на той час більша частина колишнього шосе опинилася у межах міської забудови і, власне, остаточно набула вигляду проспекту. Скоріше за все, один з найбільших київських проспектів і досі носив би свою майже 200-літню назву. Але в 1985 році сталося непоправне. СРСР з грандіозним розмахом святкував чергову круглу дату "головного свята країни" - 40-річчя "перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній Війні". У вирі пропагандистського екстазу за вказівкою першого секретаря ЦК КПУ Володимира Щербицького виконком Київради перейменував Брест-Литовський проспект на проспект Перемоги. Очевидно, що для такої цілі його було обрано невипадково. Головним аргументом, певно, була довжина проспекту - 11,8 кілометра! Однак аби повною мірою зрозуміти мотиви цього рішення, необхідно трішки зануритися в особливості топонімічної політики радянського режиму в Києві. Топонімічні обряди СРСР Радянська влада добре усвідомлювала важливу роль топоніміки у формуванні світогляду населення. Деякі радянські керівники міста навіть займалися цим питанням особисто - як-от голова Київського виконкому у 1947-1963 роках Олексій Давидов. Водночас варто розуміти, що радянська ідеологія не лише старанно вкорінювала "героїчний пантеон" у всіх сферах життя, а й культивувала зневагу до старовини - від архітектури до топоніміки. Так значна частина київської архітектурної та топонімічної спадщини здобула визначення "буржуйського непотребу" і "купецько-міщанських пережитків". Ці "пережитки" щедро пускали під ніж, планомірно "зачищаючи" Київ від питомої історичної топоніміки і намагаючись зробити з нього "зразкове соціалістичне місто". Ще однією особливістю радянської топонімічної політики були перейменування об’єктів інфраструктури, приурочені до "круглих дат" з історії партії чи СРСР. Кожен державний ювілей, як правило, супроводжувався увічненням діяча чи події у топоніміці. Причому не важливо, що згадка про це вже присутня на карті міста. Тому в Києві, наприклад, існували площа, вулиця і провулок Дзержинського. Для потреб подібного вшанування обирали об'єкти з "нікчемними купецькими" назвами і урочисто перейменовували на нові, радянські. Образно кажучи, це був такий собі обряд "топонімічного жертвоприношення", приурочений до кожного радянського ювілею. Жертвою саме такого обряду у 1985 році і став Брест-Литовський проспект. Він був надто помітним на карті міста, щоб цим не захотів скористатись радянський режим. Громада проти Перемоги Попри те, що від часу перейменування минуло більше 30 років, назва "проспект Перемоги" повноцінно так і не прижилася серед киян. І навпаки - назва "Брест-Литовський проспект" лишається широковживаною і близькою серцям тисяч містян. Щодня цією назвою користується велика частина мешканців Шулявки, Нивок, Ґалаґанів, Грушок, Святошина. Говорю це відповідально, адже частина мого дитинства минула на Шулявці, саме на нинішньому проспекті Перемоги. Там виріс і мій батько, тож настрої мешканців Шулявки мені відомі добре. Багато з них ще у 1985 році сприйняли рішення про перейменування не інакше, як пропагандистське. Велика частина громади Києва зустріла із радістю звістку про можливе повернення історичної назви проспекту Перемоги. Зрештою, навіть у Facebook можна побачити безліч позитивних відгуків киян з цього приводу. Вони люблять своє місто, шанують його минуле і підтримують повернення Брест-Литовського проспекту. Аргументи опонентів не витримують критики Сьогодні невдоволення можливим поверненням історичної назви проспекту Перемоги лунає, здебільшого, від представників націоналістичної або консервативної спільнот киян. Однак аргументи жодної зі сторін не витримують критики. Частина націоналістів вважає назву "Брест-Литовський проспект" російською імперською спадщиною і пропонує переназвати проспект Берестейським - від історичної української назви міста Брест. Однак цей варіант не враховує реальних потреб громади. Киянам не відомий "Берестейський проспект". Така назва магістралі, можливо, колись й існувала, однак це було недовго і широкого вжитку форма не набула. З іншого боку, Брест-Литовськ є однією з історичних назв Бресту/Берестя, тож незрозуміло, яке може бути протиріччя між цими назвами. Зрештою, відомий усім Берестейський мир 1918 року між УНР і Четвірним Союзом у світову історію увійшов саме під назвою "Брест-Литовського миру". Натомість консервативна аудиторія називає повернення історичної назви проспекту Перемоги "зневагою над пам’яттю ветеранів та учасників війни". Цей аргумент звучить абсурдно. Невже хтось хоче сказати, що до перейменування Брест-Литовського проспекту у 1985 році ветеранів шанували менше? І невже наша повага до учасників війни вимірюється і залежить від кількості топонімів на їх честь? Навіть за цією логікою, у випадку повернення назви проспекту, у Києві залишаться площа Перемоги з обеліском місту-герою Києву, вулиця Перемоги і парк "Перемога". Крім того, за різними підрахунками, до 30% топоніміки Києва вшановує вояків Червоної Армії, полеглих у Другій Світовій війні. Насамкінець, незрозуміло, яку роль у "вшануванні пам’яті про ветеранів" відіграє топонім "проспект Перемоги", який де-факто зневажає значна частина мешканців міста і самого проспекту. Яка користь з такого "вшанування"? Ветеранам війни у випадку проспекту Перемоги можна лише поспівчувати, що пам’ять про їхній внесок у перемогу над нацизмом свого часу свавільно використали для ідеологічних потреб режиму. Що далі? Немає сумніву, що Брест-Литовський проспект - це топонім, що пережив випробування не лише часом, а й офіційним забуттям. Попри все, ця назва лишається близькою, улюбленою та рідною для великої кількості містян. Брест-Литовський - це, певною мірою, унікальний київський топонім, що майже 200 років прикрашав місто і підкреслював його самобутність. Він продовжує символізувати історію Києва, яку радянська влада старанно намагалася вкрасти. Кияни вміють чекати. Як чекали повернення історичних назв цілої низки вулиць у центральній частині міста. І хоче того хтось чи ні, але Брест-Литовський проспект також повернеться у Київ. Наразі у депутатів Київради є унікальний шанс виправити одну з найбільших топонімічних помилок в історії Києва. Перейменування проспекту Перемоги жодним чином не стосується процесу "декомунізації". Це питання нашої гідності, поваги до громади міста та його минулого. Тиміш Мартиненко-Кушлянський, громадський активіст, спеціально для УП http://kiev.pravda.com.ua/columns/59d4c69b2804e/ Полювання на дельфінарій http://kiev.pravda.com.ua/columns/59d3286ebdec6/ support@kyiv.pravda.com.ua (Наталія Куць) Колонки Wed, 04 Oct 2017 09:04:30 +0300 Протягом 8 років дельфінарій "НЕМО" у Києві функціонує з порушенням містобудівного законодавства. Це попри те, що саме використання червонокнижних дельфінів афалін в комерційних цілях заборонено. У місті Київ з 2009 року працює дельфінарій "НЕМО" ТОВ "Нерум", розташований у Голосіївському районі за адресою проспект Академіка Глушкова, 9. У дельфінарії в різні роки утримувалося від 4 до 6 дельфінів походженням з Чорного моря та Тихого океану, морські леви та морські котики. Утримання морських ссавців у неволі із забезпеченням умов, максимально наближених до природних, є практично неможливим. Проте, окрім порушення природоохоронних норм, протягом восьми років дельфінарій функціонує з порушенням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Дельфінарій мали знести у 2013 році Будівлю дельфінарію спорудили у 2009 році, але так і не здали в експлуатацію. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві видала припис на усунення цього порушення. Однак у 2013 році інспекція ДАБІ провела позапланову перевірку і встановила, що вимоги припису дельфінарій так і не виконав. За результатами перевірки було видано припис про знесення самочинно збудованої нежитлової будівлі та приведення земельної ділянки до первісного стану. Відповідне рішення було ухвалене Господарським судом міста Києва 20 серпня 2013 року. Хоча Київський апеляційний господарський суд скасував це рішення, Вищий господарський суд України залишив рішення суду першої інстанції в силі. Незаконне рішення про переїзд до Київського зоопарку Під час вищезгаданих судових процесів Київська міськрада ухвалила рішення про надання культурно-розважальних послуг дельфінарію "НЕМО" у Київському зоопарку. Проте у червні 2014 року рішення Київської міської ради було скасоване в судовому порядку. Самочинно збудовану споруду дельфінарію "НЕМО" так і не знесли. Дельфінарій продовжував проводити шоу-вистави із залученням дельфінів та морських котиків. Арешт дельфінарію "НЕМО" 16 грудня 2014 року Генпрокуратура відкрила кримінальне провадження за фактом підроблення документів та зловживання владою чи службовим становищем. У справі йшлося про купівлю-продаж та використання земельної ділянки, на якій розташований дельфінарій "НЕМО". 3 липня 2017 року з метою забезпечення речових доказів Печерський райсуд Києва наклав арешт на вищезгадану земельну ділянку, заборонивши розпоряджатись нею та будівельними спорудами, що на ній розташовані. Таким чином, суд заборонив використовувати приміщення дельфінарію "НЕМО", а відповідно неможливим та незаконним є проведення шоу-вистав у цьому дельфінарії. Новий дельфінарій НЕМО Однак, незважаючи на судові справи і протести громадськості, дельфінарій "НЕМО" не збирається втрачати "годівницю", тому почав шукати нове місце свого розташування. Так, 20 вересня на сторінці директора Національного комплексу "Експоцентр України" (раніше - ВДНГ) у Facebook з’явилося повідомлення про те, що дельфінарій "НЕМО" запропонував звести нову конструкцію на території Виставкового центру. Після опитування громадян у соцмережі директор відмовився від цієї пропозиції. Цікаво, що попри наявну судову заборону використовувати приміщення дельфінарію, на офіційному сайті "НЕМО" розміщено графік проведення шоу, надання послуг плавання, фотографування з дельфінами та морськими котиками на жовтень 2017 року та відбувається продаж квитків. Де буде наступна пропозиція зі зведення дельфінарію - поки невідомо. Тому ми закликаємо всіх небайдужих громадян повідомляти нам інформацію про нове можливе місце розташування. Нагадуємо, що використання червонокнижних дельфінів афалін в комерційних цілях заборонено. Утримання їх у штучній воді та без забезпечення інших умов утримання, що максимально наближені до природних, є жорстоким поводженням з тваринами. Окрім того, утримання тварин в неволі призводить до скорочення тривалості їхнього життя. Наталія Куць, юрист-консульт Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина", спеціально для УП Катерина Полянська, еколог Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" http://kiev.pravda.com.ua/columns/59d3286ebdec6/ "Совок" у піску. Чому на дитмайданчиках Києва досі СРСР? http://kiev.pravda.com.ua/columns/59d324f5b32e3/ support@kyiv.pravda.com.ua (Владислав Михайленко) Колонки Tue, 03 Oct 2017 09:49:41 +0300 Дитячі майданчики – це ціла сфера. Вона розвивається одночасно з науковим і технічним прогресом. На жаль, бачення наших комунальників застрягло глибоко у 80-х. Як має виглядати дитячий майданчик? Елементарне, на перший погляд, запитання. Відповідь на нього без проблем може дати будь-який чиновник, депутат місцевої ради чи працівник ЖЕКу. Головне - щоб майданчик був "оновлений"! Свіжий пісок, нове пофарбоване устаткування, смітники біля лавок, щоб було куди викидати паперові склянки від кави. За більш ніж 10 років громадської діяльності я неодноразово стикався з міфами про "ідеальний совковий дитмайданчик". У цьому дописі хочу розкрити найбільш поширені з них та проаналізувати світовий досвід. Покриття Минулого року ми почали облаштовувати нове покриття на дитячому майданчику в одному з київських дворів на вулиці Північній. Звичайний пісок замінювали на сучасне "прогумлене" покриття. Ми обрали підрядника, який укладав покриття плитками. Під них заливалася бетонна стяжка. Однак нам не вдалося довести почате до кінця через… супротив батьків! Вони просто не вірили, що на бетон буде покладено нове покриття. І вимагали повернення піску! Конфлікт досяг такого рівня, що покриття не змогли встановити навіть з третьої спроби. Ми вимушені були замінити підрядника на такого, який укладав новітнє покриття за іншою, більш зрозумілою людям, технологією. Безумовно, конфлікт був і нашою провиною, оскільки ми з самого початку не достатньо проінформували людей. Вважали, що все само собою зрозуміло. Але міф про "чистий кар’єрний пісок" для дитячих майданчиків дуже глибоко засів у головах сучасних батьків. Зі свого багаторічного досвіду можу запевнити: ніяких стандартів для піску на дитячих майданчиках не існує. Немає спеціального піску для пісочниць. Зазвичай привозять пісок з найближчого будівництва. "Чистий" він чи ні - риторичне запитання. Здебільшого, сертифікати просто підроблюють. Тож у них може бути написано що завгодно. "Чистота" піску є відносним поняттям і з іншої причини. Будь-який пісок на майданчику за тиждень-два перетворюється на величезний туалет для бездомних собак і котів. У країнах ЄС пісочниця на дитячому майданчику - розкіш, оскільки потребує особливого догляду. Як правило, вони є тільки в місцях, де за дитячим майданчиком щодня доглядають. Наприклад, пісочницю треба закривати на ніч та під час дощу. Зонування З покриттям справа зрушила з місця. Сучасні майданчики почали з’являтися не тільки в елітних житлових комплексах, а й у "спальних районах". Ігрових майданчиків на зелених галявинах перестали боятися. І навіть почали експериментувати з екологічним покриттям за зразками Австрії й інших європейських країн. А от про зонування у нас не думають навіть у дорогих новозбудованих комплексах. Будь-який батько чи мати не раз бігли за своїм малим дитям, рятуючи від гойдалки. Адже ситуацій, коли мале дитя вдарила гойдалка, дуже багато. У Дубліні чи Відні таких випадків майже не буває. Дитячі майданчики там зоновані для дітей віком до трьох і від трьох років. Відповідно, гойдалки для найменших мають таку форму, покриття та устаткування, які практично не можуть зашкодити. І бігай собі, малеча, скільки заманеться! Взагалі, устаткування для дітей до трьох років відрізняється від інших. Що, в принципі, очевидно і цілком логічно. Ігрові елементи За зверненнями інтернет-спільноти батьків у парку "Крістерова гірка" в Києві райадміністрація встановила дитячий майданчик. На жаль, бачення адміністрації не збіглося з думкою батьків. Але одне із зауважень здалося мені зовсім дивним. Батьки були переконані, що комунальники встановили майданчик з деревини з метою… економії! Адже ми звикли, що все "якісне" зроблено з металу. Насправді, далеко не всюди навіть у прогресивній Данії можна побачити дитмайданчики з екологічних матеріалів. Ігрові елементи з деревини потребують особливого догляду і коштують зовсім не дешево. Великою кількістю таких майданчиків може похизуватись хіба що заможний Відень. Дублін, Копенгаген, наприклад, мають більше пластикових та гумових елементів. Невелика частина найвідвідуваніших майданчиків у великих парках цих міст мають конструкції з металевою основою. І це не дивно. Метал невиправдано дорогий, і за ним складно доглядати. А в наших умовах експлуатації майданчиків зношені металеві конструкції стають небезпечними для дітей. Подібних нюансів десятки. Дитячі майданчики - це ціла сфера. Вона розвивається одночасно з науковим і технічним прогресом. На жаль, бачення наших комунальників застрягло глибоко у 80-х. Обладнуючи той же майданчик на Північній, ми радилися з двірником, яке покриття краще обрати для "батьківської" зони: газонну траву чи кору. На наше подив, двірник сказала, що зранку, перед нашим приходом, старанно "повискубувала" всю траву. Адже вона заважає їй прибирати недопалки біля лавок на дитячому майданчику! Ми маємо змінити наше ставлення до місць, де відпочивають і граються наші діти. Адже це найкращий спосіб виховати культуру в маленьких громадян і стимулювати комунальників робити дитячі майданчики такими, як у Стокгольмі або Копенгагені. Владислав Михайленко, громадський діяч, депутат Київради, спеціально для УП http://kiev.pravda.com.ua/columns/59d324f5b32e3/ Поштова площа: врятувати свою історію чи продати в ТРЦ? http://kiev.pravda.com.ua/columns/59d1d68c435d6/ support@kyiv.pravda.com.ua (Єгор Недашківський) Колонки Mon, 02 Oct 2017 09:02:52 +0300 Археологічні знахідки світового значення в центрі Києва планують залити бетоном. Це вже не питання містобудування. З таким ставленням до власної історії ми не будемо мати майбутнього. У 2013 році в історичному центрі Києва розпочалося скандальне будівництво чергового торгово-розважального центру, під час якого знайшли унікальні залишки старого міста часів Ярослава Мудрого. Чому будівництво скандальне? Бо згідно із законодавством, для нього необхідно мати землю або у власності, або в оренді. А це будівництво триває без такого виділення земельної ділянки - під виглядом звичайної реконструкції дороги. Фото Texty.org.ua Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлює чіткі випадки, коли будівельні роботи можуть відбуватися без отримання земельної ділянки. Серед них - ремонт автомобільних доріг. Дійсно, для ремонту дороги отримувати землю не потрібно, і це логічно. Але хто б міг подумати, що дорога перетвориться на ТРЦ? Так, в обхід законодавства, без розробки детального плану території та купівлі чи взяття в оренду такої земельної ділянки, забудовник розпочав своє нахабне будівництво. Фактично, він самовільно зайняв землю замість того, щоб придбати її на земельних торгах. Єдине, що зобов’язався здійснити забудовник - сплатити інвестиційний платіж у розмірі кількох мільйонів гривень за землю, що коштує мільйони доларів. Варто зауважити, що, відповідно до Кримінального кодексу, самовільне зайняття земельної ділянки є злочином та карається позбавленням волі. З цього приводу ми подали відповідне звернення до правоохоронних органів. Цікаво, що після розголосу інформації навколо Поштової площі нинішня влада Києва почала звинувачувати в усьому "попєрєдніків" - чиновників часів Януковича. У КМДА, певно, забули, що "свіженькі" Містобудівні умови (документ на будівництво), які суперечать і законодавству, і здоровому глузду, вони видали забудовнику вже після Революції Гідності. Ця історія могла би так і залишитися непоміченою за теперішньої, такої лояльної до забудовників влади, якби компанії не "пощастило" при будівництві натрапити на цілі вулиці доби Київської Русі, археологічні артефакти і знахідки світового значення. Фото 5.ua У будь-якій цивілізованій країні з такої знахідки зробили б національний музей, а оцінкою дій нахабного забудовника займалися б правоохоронні органи. Так, у турецькому регіоні Каппадокія, забудовник, який збирався легально (!) побудувати комерційний об’єкт, теж наткнувся на археологічні знахідки. У результаті влада Туреччини забрала у бізнесмена землю і створила на тому місці музей, який нині щороку відвідують мільйони туристів зі всього світу, тим самим збагачуючи економіку країни. У нашому ж випадку досить реалістичним є сценарій, коли місце розкопок просто заллють бетоном, а тисячолітню історію "вшанують"… кімнаткою в самому торговельному центрі! Саме так, адже з 12000 квадратних метрів ТРЦ на цю "благородну ціль " планують виділити аж 100. Усе це виглядає як справжнє знущання над Києвом, країною і українською історією в цілому. Наразі забудовник, яким мають зайнятися правоохоронні органи, без землі будує свій ТРЦ, а нашу історію використовує як фундамент. Тим часом міська влада, як завжди, знизує плечима і стверджує, що нічого не може вдіяти. Погодьтеся: це вже не просто питання містобудування. Це питання того, куди взагалі рухається наша держава. Адже з таким ставленням до власної історії ми не будемо мати власного майбутнього, продаючи і знищуючи все і вся на своєму шляху. Зараз ми стоїмо перед вибором: створити музей національного або навіть світового значення, звеличивши наше минуле, чи продати своє майбутнє на прилавках чергового ТРЦ. Вибір - за нами. Єгор Недашківський, керівник юридичного департаменту фракції "Об'єднання "Самопоміч" у Київраді, Ярослава Тхоревська, юрист фракції "Об’єднання "Самопоміч" у Київраді, спеціально для УП http://kiev.pravda.com.ua/columns/59d1d68c435d6/ Для чого Києву велоконцепція? http://kiev.pravda.com.ua/columns/59b124a69db1e/ support@kyiv.pravda.com.ua (Ксенія Семенова) Колонки Thu, 07 Sep 2017 14:00:18 +0300 Щоб користувачі велосипедів, автомобілів і пішоходи в Києві комфортно співіснували, потрібно розвивати якісну велосипедну інфраструктуру. Якісна дорожня інфраструктура, зокрема, велосипедна, сприяє підвищенню безпеки руху усіх на дорозі, дозволяє більшій кількості людей обирати велосипед як безпечний та зручний спосіб пересування. Наприкінці серпня Київська міська державна адміністрація оприлюднила стратегічно важливий для Києва документ - проект велоконцепції, яка розроблялась за підтримки Асоціації велосипедистів Києва. Що це за документ і для чого він Києві і його жителям? Яка мета велоконцепції? Стратегія Києва 2025 ставить за мету збільшити частку велосипедних поїздок у Києві з 0,25% до 5% у 2025 році. Це означає, що місто має створити умови, коли щодня на вулицях Києва велосипедом будуть пересуватись від 160 до 200 тисяч людей. Велоконцепція формулює бачення того, як саме досягнути такого рівня користування велосипедним транспортом. Велоконцепція також пропонує зміни у системі управління містом та надає рекомендації інженерам, як проектувати безпечну та комфортну велоінфраструктуру. На чому ґрунтуються прогнози про покращення транспортної ситуації завдяки велотранспорту? Щоб спрогнозувати ефект збільшення користувачів велотранспорту, використовували наявну транспортну модель Києва. Повний звіт про моделювання є одним з додатків до велоконцепції. Велосипедисти заважають на дорозі! Хіба ні? Ні. За Правилами дорожнього руху велосипедист - повноцінний учасник дорожнього руху і має право рухатися по дорозі біля правого краю, якщо на вулиці немає спеціальної велоінфраструктури. А це поки найпоширеніша ситуація на столичних дорогах. Щоб користувачі велосипедів, автомобілів і пішоходи в Києві комфортно співіснували, потрібно розвивати якісну велосипедну інфраструктуру. Якісна дорожня інфраструктура, зокрема, велосипедна, сприяє підвищенню безпеки руху усіх на дорозі, дозволяє більшій кількості людей обирати велосипед як безпечний та зручний спосіб пересування. Хіба Київ придатний для велосипеда? Так. Хоча Київ є великим за масштабами містом, дослідження авторів транспортної моделі Києва показує: більше половини всіх поїздок у столиці здійснюється на відстані до 8 км. Для такої відстані велосипед - найвигідніший транспорт. Центр Києва стоїть на пагорбах, але кожен користувач велосипеда має кілька варіантів: фунікулер, де облаштовано умови для перевезення велосипеда, перемикання швидкостей, електровелосипед. Врешті-решт, у світі є чимало міст на пагорбах, які вже стали велосипедними, бо зробили для цього відповідну інфраструктуру. Наприклад, Лісабон. До того ж, велоконцепція Києва передбачає інтеграцію велосипеда з громадським транспортом, а також створення мережі перехоплювальних велопарковок біля завантажених транспортних вузлів. Це дасть змогу долати на велосипеді частину відстані і робити меншу кількість пересадок. Чому саме велоконцепція? Без неї не можна будувати велоінфраструктуру? Розвитком велоінфраструктури можуть займатись мерія та її різні департаменти, офісні центри та кав’ярні, ОСББ та мешканці. Концепція допомагає побачити весь спектр питань, які мають бути вирішені на рівні будівництва, утримання, управління та популяризації аби велосипед став безпечним і привабливим способом пересування по Києву, а усі зусилля докладались задля досягнення єдиної мети. Хіба велосипедна інфраструктура вирішить проблеми Києва? Не всі, але частину точно. Часто чути скарги на відсутність альтернатив приватному автомобілю в Києві. 64% поїздок мешканців та мешканок Києва відбувається на відстані до 5 км. Це відстань, яку з легкістю долає велосипедом будь-яка здорова людина без спеціальної фізичної підготовки. Якщо навіть частина цих подорожей буде відбуватись не автомобілем, а велосипедом, на вулицях буде менше припаркованих автомобілів, які заважають руху як пішоходів, так і інших автомобілів. Місто отримає чистіше повітря через зменшення викидів СО2 і шкідливих речовин, а мешканці отримають швидкий, дешевий та комфортний спосіб доїхати до магазину, університету або роботи. Відстань у 5 км будь-якою людиною на велосипеді долається за 15-25 хвилин. Зменшення кількості автотранспорту залишає більше місця для пересування автомобілем для тих, кому це справді необхідно. Як люди дістануться свого житла та офісів на велосипедах? Велодоріжка до кожного будинку? Мережа велоінфраструктури - це комбінація відокремлених велосипедних доріжок на вулицях з інтенсивним і швидким рухом автотранспорту, велосмуг на менш завантажених дорогах та спокійних вулиць і місцевих проїздів, де низька швидкість руху дозволяє спільне використання простору різними користувачами. Тут так багато карт. Як розібратись що і в якій послідовності буде реалізовано? Дійсно, велоконцепція містить кілька карт мережі веломаршрутів. Карта першочергових веломаршрутів створена для того, аби було зрозуміло, які маршрути обирати для цільового фінансування з бюджету та реалізації. Загальна карта з переліком вулиць - це дороговказ, який допоможе визначати роль вулиці у веломережі і має використовуватись для включення елементів велоінфраструктури у проекти реконструкцій та капітальних ремонтів вулиць. Наприклад, якщо планується реконструкція вулиці Кирилівської, загальна карта зазначає, що ця вулиця має дуже важливе значення для велосипедного сполучення Куренівки та Подолу і в проекті реконструкції вулиці має бути передбачено умови для руху велотранспорту без потреби виділяти додаткові кошти спеціально на велоінфраструктуру. Як обирались веломаршрути? Схема та пріоритетність велосипедних маршрутів розроблялись на основі методик, які використовуються при плануванні мереж велоінфраструктури в Німеччині. До процесу розробки було залучено мешканців та мешканок різних районів Києва, які користуються велотранспортом, і на основі цієї методики створювали карту маршрутів. Пріоритетність, транспортний потенціал та доцільність визначались порівнянням трьох основних факторів: - Щільність забудови та кількість населення районів (концентрація потенційних користувачів маршрутів), - Наявність рейкового громадського транспорту (велосипеду складно конкурувати з надійним та швидким метро), - Рель’єф. Після цього оцінювалась технічна можливість: наявність складних розв'язок або інших потенційних перешкод. На основі цього аналізу було визначено рекомендовану послідовність реалізації веломаршрутів. Чи передбачає велоконцепція фінансування і в яких обсягах? Велосипедна концепція - це документ, який формує загальне бачення і методи розвитку велосипедного транспорту. На основі концепції формується детальний план реалізації по роках із зазначенням бюджету (міська цільова програма та програма економічного та соціального розвитку Києва). Ксенія Семенова, координаторка АВК по Києву, віце-президентка Європейської федерації велосипедистів і радниця Київського міського голови з питань розвитку велоінфраструктури http://kiev.pravda.com.ua/columns/59b124a69db1e/ Громада проти незаконної забудови під Біличанським лісом http://kiev.pravda.com.ua/columns/59acf92acc926/ support@kyiv.pravda.com.ua (Віта Думанська) Колонки Mon, 04 Sep 2017 12:36:42 +0300 Громада хотіла отримати пояснення, як може відбуватися реконструкція будинку, якого не існує. Місцеві жителі, які тут проживають понад 50 років, стверджували що ніяких споруд під лісом ніколи не було. 31 серпня вперше вдалося зібрати великі збори громади. На зустріч прийшли близько 70 місцевих жителів, депутати Київради Прохор Антоненко від "Свободи" та Тетяна Меліхова від "Батьківщини", помічник депутата Андрія Осадчука, помічник нардепа Остапа Єднака. Прийшов також представник забудовника Сергій Строй разом із адвокатом. Громада хотіла отримати пояснення - як може відбуватися реконструкція будинку, якого не існує. Місцеві жителі, які тут проживають понад 50 років, стверджували що ніяких споруд під лісом ніколи не було. "Ліс садили учні 55-ї школи ще у повоєнні роки. До того тут був пустир. А під лісом ніяких будівель не будували. Того й ніякого фундаменту не може бути", - каже місцева мешканка, учасниця зборів. Юристи стверджують, що землевідводу взагалі не було. "Це територія Біличанського лісу, який приєднали до Голосіївського нацпарку, щоб захистити від забудови. Це охоронна зона, де заборонено будувати", - наголошує правниця Олена Бардіна. Представники забудовника розмахували деклараціями на проведення реконструкції будинку і карткою на тимчасове порушення благоустрою. Переконували, що саме ці документи засвідчують легальність забудови. Сергій Строй, який запевняв, що забудовник делегував його вести перемовини з громадою, назвався представником "Автомайдану Києва". Проте учасники цього руху не підтвердили, що знають Строя. "Декларацію вони отримали в останній день, коли відповідний департамент мав право їх видавати. Це сталося 9 червня, з 10-го вступили в силу більш жорсткі вимоги, за якими для початку будівництва необхідно отримувати дозвіл", - роз’яснює юристка Олена Бардіна. Зовсім не зрозуміло, які саме декларації на початок робіт є у забудовника. Одні документи пред’являли напередодні, геть інші принесли на зустріч з громадою. "30 серпня я приходив на територію будівництва і охоронець дуже неохоче показав декларацію на реконструкцію ПРИМІЩЕНЬ будівлі, тоді як тут нам показують документ на реконструкцію БУДІВЛІ. Цікаво, скільки таких карток у забудовника?" - дивується депутат Київради, "свободівець" Прохор Антоненко. Зазначимо, що згідно з законодавством, реконструкція - це роботи, які проводяться всередині приміщення. А на ділянці будівлі немає. Відповідно виникає питання - що ж реконструюють. І контрольна картка на тимчасове порушення об’єктів благоустрою і декларація про реконструкцію видані на об’єкт за адресою Обухівська, 122. Активісти подали запит до Святошинської РДА, щоб дізнатися, що знаходиться за цією адресою. У відповіді значиться, що таку адресу взагалі не присвоювали. Тетяна Меліхова переглянула документи, які надали представники забудовника. Депутатка звернула увагу, що містобудівні умови видані ще у 2014 році. "Перше, що вам зараз потрібно зробити - це перевірити законність документів, на які посилається забудовник. Швидше це можна зробити через земельну комісію Київради. Пишіть звернення на Міщенка, обов’язково розглянемо", - радить Меліхова. Активісти напередодні надіслали запити до департаменту земельних ресурсів. В отриманій відповіді чітко сказано, що ця ділянка нікому не виділена. Коли зібрались мешканці на збори, одразу прибув наряд поліції та опер група. Поліцейські спостерігали за ходом зібрання, не втручались. Проте активісти скаржаться на бездіяльність поліції Святошинського району. "28 серпня я з 11 години телефонувала у поліцію, щоб приїхали і зупинили незаконні дії. Телефонувала що 2 години, і лише після 19 мені передзвонив Черговий Святошинського відділення і перепитав, чи я на місці", - каже активістка Олена. Мешканці радикально налаштовані проти забудови. Люди хотіли побачити не лише документи, які нібито свідчать про наявність будинку, який планують реконструювати. Громада вимагала від забудовника показати той самий фундамент. Частина увійшли через ворота на територію забудови, не виявивши залишків фундаменту, почали демонтаж паркану. Паркан повністю демонтували і скинули у котлован. "Сьогодні вдень вони на дно влили кілька бетономішалок бетону. Потім скажуть, що був фундамент. Бетон зверху присипали піском", - каже один з активістів. Щоб довести, що фундамент "свіжий", треба терміново проводити експертизу. Про це активісти проситимуть Київраду у зверненні на ім’я очільника земельної комісії. Активісти уже мають дві ухвали суду про зобов’язання поліції порушити кримінальну справу. Також подали звернення до Генеральної прокуратури щодо бездіяльності нацполіції. Поряд з тим написали заяву до НАБУ про про підробну картку і фіктивну адресу. Віта Думанська, журналістка та жителька Новобіличів http://kiev.pravda.com.ua/columns/59acf92acc926/ Політична воля на місцях http://kiev.pravda.com.ua/columns/5991521ea2944/ support@kyiv.pravda.com.ua (Леонід Антоненко) Колонки Mon, 14 Aug 2017 10:32:46 +0300 Чиновники виступають проти реформ, зловживають маніпулятивними технологіями, діляться корупційною рентою і – знищують країну під корінь. Через "не можу" їх треба ставити на місце. Політична воля в країні неможлива без політичної волі на місцях. І якщо її не видно в столиці, чи існує вона взагалі? Київські чиновники вкотре демонструють приклад у ставленні до економічних реформ. Та знову не в сприянні, а в гальмуванні їх під завісою переможних реляцій. Показовий штрих. У змінах до "Стратегії розвитку Києва до 2025 року", затверджених у липні цього року, жодним словом не згаданий пріоритет масштабної приватизації в столиці. Зафіксована лише необхідність запровадити електронні аукціони як спосіб приватизації через продаж земельних ділянок. Депутатська комісія Київради з питань власності наполегливо рекомендувала столичній держадміністрації поширити їх використання на приватизацію нерухомого майна столиці (приміщень, споруд, будівель) - не менш важливу сферу. Додатково пропонувалося згадати в Стратегії розвитку столиці систему ProZorro.Продажі. У якості потенційної платформи для організації електронних аукціонів. Дивовижно, але обидві конкретні пропозиції були відхилені міськдержадміністрацією без надання виразних причин або аргументованих пояснень. Натомість розпливчату обіцянку "підвищення" було вжито у столичній стратегії близько 120 (!) разів. У кращих традиціях "папєрєдніків". Чи означає це, що столична влада не визнає приватизацію і електронні аукціони як загальні пріоритети у розвитку міста? У міського голови запевняють, що це не так, однак факти говорять самі за себе. Уже майже півроку в Україні для продажу комунального майна муніципалітети використовують електронну торгову систему ProZorro.Продажі. Пілотну систему застосовують навіть у прифронтовій зоні - у Донецькій військово-цивільній адміністрації і у Маріуполі. Громадськість отримує довгоочікувану можливість спостерігати за відкритим продажем муніципальної землі і нерухомості. Однак у столиці з переходом на сучасну електронну платформу не поспішають. Проект рішення щодо запровадження ProZorro.Продажі для приватизації комунального майна був підготовлений депутатами різних фракцій. Нечаста одностайність! Але він отримав категоричні заперечення відповідного департаменту КМДА. Врешті-решт, під тиском такого несхвалення він не був підтриманий навіть профільною комісією Київради. ProZorro.Продажі: pro & contra Чому ми пропонуємо для Києва саме цю електронну торгову систему? У чому її плюси та мінуси? Як казав Черчілль, демократія - не ідеальна форма правління, але кращої за неї людство не винайшло... Так само із ProZorro.Продажі. Серед її ініціаторів - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банку України та українські електронні майданчики. Одним з найактивніших учасників проекту залишається громадська організація Transperancy International Ukraine - розробник програмного забезпечення системи. Можливо, це викликає запитання... Чи відповідально було включати громадську організацію в процес приватизації державних і комунальних активів у масштабах країни? Натомість Transperancy International Ukraine давно має визнану репутацію в громадянському суспільств. Вона завжди готова до конструктивної співпраці. І, завдяки міжнародним донорам, не витратила на розробку жодної копійки з державного бюджету. До кінця року TIU пропонує безкоштовно передати у розпорядження держави розроблене програмне забезпечення. Немає сенсу відкидати руку допомоги через інерцію пострадянського мислення. Окрім цього, певний скепсис викликає прозорість та ефективність інших вітчизняних напрацювань... Навіщо винаходити велосипед, якщо ProZorro.Продажі вже виправдовують себе? Їх перші успіхи - справді красномовні. За рік реалізації майна неспроможних банків нова платформа заробили свій перший мільярд гривень до держбюджету. До того ж сумнівні схеми на непрозорих аукціонах у Києві зі зниженням ціни відходять у минуле - їх поступово замінюють на підвищенням ціни під час торгів. Безпрецедентний випадок протягом останніх років! Перший будинок одразу був проданий на 9 мільйонів гривень дорожче. Немає сенсу зберігати виключне право окремих бірж. Якнайскоріше потрібно зруйнувати монополію, а її місце законно віддати для вільної конкуренції. І справа навіть не в різниці комісійних, хоча й це суттєво. Біржі працюють за 5% від продажної вартості об'єкта, ProZorro.Продажі - у п'ять разів дешевше. Принципова відмінність полягає у передачі об'єкта з розпорядження одного торгового майданчика до центральної бази даних. А далі будь-яка біржа може показати, хто краще працює з клієнтурою, переконливіше рекламує, має більший вибір інвесторів. За нових правил, ніхто не може надати гарантії, що об’єкт буде продано в "потрібні" руки. Єдиною запорукою успіху є готовність заплатити більшу ціну... Таким чином, ProZorro.Продажі руйнують монопольне право однієї біржі допустити або не допустити претендента до участі у аукціоні. Адже саме демонополізація - її суть. Єдина гідна альтернатива на ринку обсягом у 100 мільйонів гривень - це електронна торгова система ДП "СЕТАМ". Вона розпочинала з реалізації арештованого майна - в минулому дійсно корупційного "клондайка". Сьогодні СЕТАМ виявляє інтерес до нового конкурента і ProZorro.Продажі теж не проти співробітництва. Однак лише на основі рівних прав і можливостей. Воля до перемоги #ЧерезНеМожу Час чергової бюрократичної метушні добігає кінця. Проект рішення, зареєстрований у Київраді, пропонує надати право доступу до торгів декільком десяткам бірж замість однієї, як сьогодні. Торги відбуватимуться не в ганебних підвалах, як досі, а на сучасних електронних майданчиках. Кожен зможе взяти в них участь з власного лептопа. Немає жодних сумнівів, що відкриті продажі комунального майна рано чи пізно стануть невід'ємною частиною столичної дійсності. Між тим, окремі чиновники досі чіпляються за формальності, саботують і критикують, організовують бюрократичні змови, затягують із розглядом документів. По суті, вони виступають проти реформ, зловживають маніпулятивними технологіями, забезпечують ексклюзивні права, вбивають конкурентів на ринку, діляться корупційною рентою і - знищують країну під корінь. Однак #ЧерезНеМожу їм доведеться перенаправити потоки з кишень своїх друзів і себе до місцевих бюджетів. А поки це не так втрачається, на жаль, і дорогоцінний час, і темпи швидких змін. Рідкісний випадок: запровадження ProZorro.Продажі не є реформою, болісною для населення. Її застосування найближчим часом вже принесе відчутні плоди. Проте, допоки існує чиновницький опір, вихід лише у проявленні жорсткої політичної волі столичної влади. У рішучому і послідовному досягненні визначеної мети. В акумулюванні сил, напрацюванні вимог і втіленні завдань. Лідери політичних сил - всі чули про політичну волю. Але не всі достатньо розуміють, що це стосується, насамперед, їх самих. Політична воля на місцях починається з персональної відповідальності кожного. Це дає надію, що її вистачить для запровадження у столиці нової системи продажу нерухомого майна. І любителі гри в "Монополію" позбудуться виключного права вже від початку 2018-го року. Леонід Антоненко, голова постійної комісії Київради з питань власності, депутат від фракції "Самопоміч" http://kiev.pravda.com.ua/columns/5991521ea2944/