http://kiev.pravda.com.ua/images/logo01.gif Українська правда - Київ http://kiev.pravda.com.ua Українська правда - Київ http://kiev.pravda.com.ua Як вирішити проблему перевантажених дитсадків у Києві? http://kiev.pravda.com.ua/columns/5901bee17b458/ support@kyiv.pravda.com.ua (Геннадій Пліс) Колонки Thu, 27 Apr 2017 12:50:25 +0300 Черга у дошкільні заклали складає близько 11 тисяч дітей, які потребують першочергового зарахування. Щоб вирішити проблему, нам треба відкрити більше 100 дошкільних закладів на 200 місць кожен. Або ж знайти інші варіанти. Проблема з дитсадками у Києві почала "проглядатися" уже в 2006 році, коли дошкільні навчальні заклади були укомплектовані на 99%. У 2008 році цей показник виріс до 106%, у 2010 році - до 112%, у 2014 - до 125%, а на поточний рік маємо 123%. Столичні дитсадки дуже переповнені. За останні роки ми збудували значно більше, ніж було зроблено раніше. Тільки за 2016 увели в експлуатацію 7 дитячих садочків і 2 школи, і роботи тривають. Якщо цифрами, то це у 5 разів більше, ніж раніше. Але ми пам’ятаємо, що місто поповнилося 250 тисячами внутрішньо переміщених осіб, а це щонайменше 25 тисяч дітей. Звичайно, навантаження на інфраструктуру дуже велике. На початок року на 100 наявних місць претендувало 123 дитини. Сьогодні черга у дошкільні заклали складає близько 11 тисяч дітей, які потребують першочергового зарахування. Після остаточного запуску нової електронної системи дані трохи зміняться відповідно до показників нової системи. Справедливості ради зауважу, що за три роки черга зменшилась на 1/3 - у 2014 році ми мали 16,9 тисячі дітей на очікуванні, у 2015 році - 14,5 тисячі, а у минулому - 11,1 тисячі дітей. Наразі у 700 працюючих дитсадочках різних типів і форм власності дошкільну освіту здобувають близько 113 тисяч дітей дошкільного віку. Щоб вирішити проблему, нам, враховуючи перевантаженість, треба відкрити більше 100 дошкільних закладів на 200 місць кожен. Або ж знайти інші варіанти. Певна річ, Київ активно шукає такі можливості. Окрім будівництва власних дошкільних установ, хочемо, щоб за рік їх було більше десятка. Завдання нелегке, і для цього проробляємо альтернативні варіанти. Звичайно, за участю громадськості. Але дозвольте ще трохи цифр: зараз утримання дитини у садочку обходиться бюджету міста у приблизно 12 тисяч гривень на рік. Нагадаю - на освіту в нас витрачають 33% від бюджету! Це значно більше, ніж у будь-якій країні, де мені доводилося бувати. Тобто у більшості країн садочків на утриманні, як у нас, не існує. Але повернемося до варіантів. Тих, над якими активно працюємо, декілька. Перший: влада міста домовляється з будівельниками, що платитиме їм упродовж п’яти років за кожне місце у дитсадку, який буде збудований, по 12 тисяч гривень із міського бюджету. Натомість садочки мають з’явитися за кошт будівельників. За другим варіантом ми дотуватимемо будівництво садочків, щоби комерційні структури були зацікавлені їх споруджувати. За це вони можуть отримувати кошти з бюджету міста. У такий спосіб у приватних садочках могли би зменшувати тарифи на утримання дітей, які сьогодні для більшості містян непідйомні. Третій варіант. Як не дивно, але ми маємо вільні місця у деяких приватних садочках. Ми розглядаємо можливість адресної допомоги людям, які водитимуть туди своїх дітей. Гроші отримуватимуть не люди, а дошкільні установи, які частково покриють витрати батьків. І четвертий варіант: чому б не виплачувати ці кошти батькам, які не претендуватимуть на місце у муніципальному дитячому садочку, а будуть виховувати дітей вдома? Тобто вони можуть використовувати їх за власним бажанням, але не через влаштування у комунальному дошкільному закладі. Як на мене, всі перераховані способи є перспективними. Але зараз нам хотілося б почути думку киян. Знаємо першу репліку, що мовляв, 12 тисяч гривень - це недостатньо, і суму треба збільшити. Над цим працюємо. А про решту треба говорити. Говорити, щоб знайти вихід. Геннадій Пліс, перший заступник голови КМДА http://kiev.pravda.com.ua/columns/5901bee17b458/ Як зробити Київ ідеальним для життя? http://kiev.pravda.com.ua/columns/590065e9cffc7/ support@kyiv.pravda.com.ua (Христина Морозова ) Колонки Wed, 26 Apr 2017 12:18:33 +0300 Активісти не хочуть чекати, поки Кличко та КМДА зроблять столицю безпечною, комфортною та красивою, бо ризик не дочекатись занадто високий. Ми покажемо Київ з новими підходами до міського простору, вмінням тримати баланс між комфортом містян та потребами бізнесу. Активісти не хочуть чекати, поки Кличко та КМДА зроблять столицю безпечною, комфортною та красивою, бо ризик не дочекатись занадто високий. Тому ми запускаємо проект "КиївOчимаДемАльянсу", і покажемо наше бачення звичних місць Києва. Спільно з командою архітекторів та дизайнерів ми розробимо проекти для 11 локацій в різних районах столиці, які презентуємо по черзі. Це пазли, які разом дадуть розуміння нового Києва. Ми покажемо Київ з новими підходами до міського простору, вмінням тримати баланс між комфортом містян та потребами бізнесу. Найпершим розробили проект реконструкції частини "конюшини" біля метро Позняки. Звільнили простори для виходу з метро і підходи до зупинок автобусів. Зберегли торгівельні площі, але задіяли стандартизацію, тож простір не виглядає як МАФо-Шанхай. Такі Позняки сьогодні Такі Позняки сьогодні Безумовно, ми мали спокусу зрівняти МАФи на Позняках із землею, залишити суцільний парк та зону відпочинку. Але, по-перше, підтримуємо розвиток малого і середнього бізнесу, по-друге, люди потребують товари, які продаються в магазинчиках біля дому. Такими можуть бути Просто МАФи мають мати стандартний "фірмовий" вигляд для району чи цілого міста, а площа має лишатися чистою і справедливо розподіленою між усіма. Фінансуватися такі проекти мають з міського бюджету. Але спочатку необхідно передати реальні повноваження на рівень районів і дати мешканцям право самим розпоряджатися власними грошима. Бюджет Києва сьогодні - 39 мільярдів гривень. Якщо ж місто стане сприятливим простором для бізнесу, комфортним домом для киян та магнітом для туристів, грошей в бюджеті стане значно більше. Втілити ці проекти нескладно і недорого. Запорука успіху - ухвалювати рішення прозоро, мріяти масштабно, а діяти логічно і професійно. За приблизними розрахунками вартість реалізації проекту - 1 мільйон гривень. Для нас важливо, що Київ належить усім, тож нам цікавий зворотній зв’язок від вас по нашому проекту. Лишайте коментарі, діліться враженнями про оновлений простір біля метро Позняки. Долучайтеся. Ставайте партійцями, волонтерами чи допомагайте фінансово. Нові місця оновленого Києва представимо вже незабаром. Христина Морозова, "ДемАльянс" http://kiev.pravda.com.ua/columns/590065e9cffc7/ Потьомкінська боротьба з газозаправками від КМДА. На честь "Євробачення"? http://kiev.pravda.com.ua/columns/58f9fa472ca86/ support@kyiv.pravda.com.ua (Вадим Васильчук) Колонки Fri, 21 Apr 2017 15:25:43 +0300 Газові заправки стали колосальним джерелом чорного кешу, який живить всіх причетних до нього – і це не лише власники, а й наглядові органи, місцеві чиновники, депутати. Для створення такої заправки потрібно близько 20 тисяч у.о. Окупається модуль за 60 днів роботи. Столична влада активізувала безкомпромісну боротьбу з незаконними газовими заправками. Але чи готова вона насправді перемогти це явище? Днями автор ішов повз ТРЦ "Блокбастер". Раніше біля цього торгівельно-розважального центру розташовувалася газова заправна станція. Вочевидь, нелегальна, оскільки цього разу на звичному місці модуля вже не було. Комунальні служби демонтували. Але варто було повернути голову, як мій погляд сфокусувався на білій цистерні, яку притулили на стоянці через дорогу, у кількох сотнях метрів від постійної дислокації. Питається, чому це обладнання досі там? Чи не тому, що ділкам потрібно зачаїтися, перечекати кілька місяців, доки зі столиці не поїдуть іноземці після "Євробачення", заради яких команда Кличка проводить всілякі бурхливі активності, на кшталт того ж ремонту "Лівобережної" чи інфраструктури Гідропарку? В останні тижні Служба благоустрою прибрала десятки, можливо, навіть сотні незаконно встановлених автозаправних станцій. Віталій Кличко заявив 11 квітня, що Київ позбавили від 236 модулів. Лишилося завершити демонтаж ще 55. Молодці! Справа важлива і потрібна! Виникає лише одне питання - що заважало молодій команді постмайданного мера зробити це ще два роки тому? Чим Віталій Володимирович Кличко гірший за Дона Фредовича Трампа, що заходився виконувати свої передвиборчі обіцянки одразу після інаугурації? Наприклад, у тому ж 2016 році демонтували лише півсотні заправок. Маю для цього явища два пояснення. І обидва не надто приємні для репутації київської влади. Перше - наявність автозаправних станцій без дозволів дозволить іноземним туристам зробити висновок про високий рівень тіньової економіки в країні, яка ось-ось отримає безвіз з Євросоюзом. Тож, через це боротьбу з нелегальними газозаправками можна вважати лише піар-ходом. А відтак, столичні чиновники нічим не кращі за Григорія Потьомкіна. За легендою, фаворит Катерини ІІ підготувався до її поїздки до Криму водою, наказавши намалювати на щитах "містечка і села" по берегах Славути, які переконали імператрицю у тому, що придніпровські степи - не пустка, а густо заселена місцевість. Друге пояснення полягає у тому, що у КМДА нарешті всерйоз вирішили боротися з цим нелегальним і потенційно небезпечним для людей бізнесом. Тоді виникає питання - невже наші служителі столичної громади настільки некваліфіковані, що помітили загрозу майже через три роки після початку роботи Віталія Кличка 4 червня 2014 року? При цьому в медіа можна зустріти конкретний час перших кроків з демонтажу - це червень минулого року. Але якщо відкинути жарти, то все пояснюється дуже просто. Сім з десяти таки заправок нелегальні. Ще в кінці березня лише в одному Києві працювало 353 модулі без дозвільної документації (у 2015 році загалом їх було 380). У 2016 році через цю мережу було реалізовано 126 000 тонн газу. Цей бізнес став колосальним джерелом чорного кешу, який живить всіх причетних до нього - і це не лише власники нелегальних автозаправних станцій, а й наглядові органи, місцеві чиновники та депутати Київради, адже для створення такої заправки потрібно близько 20 тисяч у.о. Та окупається модуль за 60 днів роботи, за умови, якщо працює "у тіні" - без офіційного оформлення персоналу, дозволів на землю, від ДФС тощо. А ось щоби все зробити по закону, треба мінімум вчетверо більше грошей - земля ж бо в Києві не є дешевою. Як бачимо, вся проблема у політичній волі. І саме влада має вирішити, чи їй потрібен "чорний нал" на вибори і життя, чи вона хоче керувати цивілізованим європейським містом, щороку отримуючи сотні мільйонів гривень податків до комунальної скарбниці. Якщо друге, то тут потрібні прозорість оподаткування, полегшення дозвільної системи, жорсткі інспекції і одні правила для всіх. А наша комісія виконавчій владі у цьому допоможе. Вадим Васильчук, депутат Київради від Дніпровського району ("Самопоміч") http://kiev.pravda.com.ua/columns/58f9fa472ca86/ Казнить нельзя помиловать, або Безвідповідальність за правопорушення в сфері містобудування http://kiev.pravda.com.ua/columns/58ef43332f963/ support@kyiv.pravda.com.ua (Ольга Балицька) Колонки Thu, 13 Apr 2017 12:25:55 +0300 Щоб одержати дозвіл на будівництво невеликого об'єкта, необхідно зібрати близько 200 підписів тільки відповідальних осіб, не враховуючи виконавців. Чи фігуруватимуть ці прізвища згодом, у випадках незаконності будівництва? Чому замовчується відповідальність тих, хто поставили підписи під проектом? Цей текст готувався вже давно. Після подій останнього тижня, мене запитували, чи не хочу змінити акценти на відповідальність забудовників? Тих, що перетинають межу, не лише в аспекті варварського ставлення до міста, але і до природних невід'ємних прав людини та громадянина. Моя позиція така: забудовники можуть мати різні моральні якості, різний рівень правової свідомості, різні наміри, різне ставлення до міста та пріоритетів. Ми не можемо змінити це на рівні свідомості забудовників - ці якості та ставлення до світу закладені сім'єю, батьками, школою, оточенням... Але ми можемо і мусимо встановити чіткі рамки їх діяльності. Рівні для всіх. І, що найважливіше, ми з вами створили, фінансуємо та утримуємо цілий апарат державних структур та службовців, що зобов'язані контролювати виконання закону та "бити по руках" порушників при найменшому відхиленні від ключових правил сталого розвитку міста, збереження історико-культурного надбання, зелених зон, нашого права на життя. Про відповідальність державних службовців і йтиметься далі. Упродовж останнього десятиліття в Україні формуються нові умови землекористування, змінюється та розвивається міська територія. Саме це й посилює роль містобудівного права. Здавалося б, все чудово: ми впевнено крокуємо до розбудови сучасної європейської держави з розвиненою інфраструктурою. Однак, тільки та частина людей, яка хоча б одного разу взяла участь в цих процесах, знає, які "підводні течії" там криються. Як результат, "маємо те, що маємо": зростають монстри-новобудови, нищиться культурна спадщина, на будівельному ринку панують "наближені" забудовники-монополісти і майже не ризикують заходити сумлінні європейські девелопери. Такі наслідки, як для економіки країни, так і для всієї громади міста можуть спричинити помилки або умисні правопорушення, допущені на будь-якому етапі підготовки до будівництва. Уявіть тільки, через яку кількість "рук" проходить, наприклад, погодження проектної документації. А що робити у випадку порушень? Хто-небудь зіштовхувався з відповідальністю у сфері містобудування? Адже ця тема не порушується ані засобами масової інформації, ані чиновниками… Виходить, у нас в країні панує безкарність? Погодити будівництво не можна відмовити Якщо дуже умовно розділити суб’єктів будівельних правовідносин, можемо виділити: осіб, найнятих замовником (проектанти, підрядники тощо), та державні органи/посадовці, що надають дозволи, узгодження, проводять експертизи та іншим чином санкціонують нове будівництво. Особливість останніх полягає у тому, що вони є спеціально уповноваженими та найнятими (на платній основі!) державою задля забезпечення нормального розвитку та збереження міста, прав та інтересів громадян. Саме державні органи повинні регулювати та контролювати усі аспекти діяльності інших суб’єктів, стримувати посягання на наше з вами надбання, і стимулювати коректне використання містобудівного ресурсу. Тому для начебто правильного врегулювання цих відносин, при будівництві, реконструкції, реставрації тощо замовник неминуче зіштовхується з необхідністю одержання різних дозволів, установлених законодавством України. Щоб одержати, приміром, дозвіл на будівництво невеликого за обсягом об'єкта, необхідно зібрати в середньому близько 200 (!) підписів тільки відповідальних осіб, не враховуючи виконавців. І це тільки невелика частина підписів, що з’являються на проектній документації. Та чи фігуруватимуть ці прізвища згодом, у випадках виникнення проблем в процесі будівництва або його незаконності? Припустимо, що забудовник вигадає збудувати Ейфелеву вежу замість пам’ятки архітектури в самому серці столиці. Зрозуміло, що він цього не може зробити без необхідних погоджень. І, уявімо, якщо забудовник все ж отримає відповідні погодження і начхає на надбання всіх киян, чи має нести відповідальність тільки він? Чому зазвичай забувається/замовчується відповідальність тих, хто поставили підписи під проектом? Законом встановлено відповідальність чиновників чи їх підписи необхідні тільки задля "замилювання" очей? Пошукаємо відповіді. Встати, суд іде До відома: ось лише окремі види заходів, що можуть і зобов’язані застосовувати можновладці до порушників містобудівного законодавства, зокрема і у сфері культурної спадщини: Відповідальність, передбачена Кримінальним кодексом України: - ст. 364 (Зловживання владою або службовим становищем), - ст. 364-1 (Зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми), - ст. 365-2 (Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги), - ст. 366 (Службове підроблення), - ст. 367 (Службова недбалість), - ст. 368-3 (Підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми). По всіх цих статтях передбачені покарання у вигляді штрафів, громадських робіт, обмеження чи позбавлення волі на кілька років. Пам’ятки архітектури - спадок, втрата якого є непоправною… Чиновники пам’яткоохоронних органів, зокрема Міністерства культури, Державної архітектурно-будівельної інспекції, Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва, Департаменту культури КМДА та інших мають широкий спектр повноважень (й, відповідно, кореспондуючих обов’язків) з охорони культурної спадщини: починаючи від штрафів за найдрібніші порушення, закінчуючи правом на ініціювання судового процесу з викупу пам’яток, у разі загрози їх збереження. Проте, наскільки часто такі заходи вживаються? Як захищається культурна спадщина? Що ж відбувається з тими чиновниками, які зобов’язані слідкувати за його збереженням? Ми вже мовчимо про видачу погоджень, рішень та горезвісних містобудівних умов та обмежень на так звані "реконструкції". Питання риторичні… А чи знаємо ми прецеденти викупу пам’яток? А це вже є необхідним для застосування заходом, особливо в центрі столиці. Закон України "Про охорону культурної спадщини" передбачає не лише адміністративну відповідальність за його порушення, а й кримінальну. А також відшкодування завданої шкоди. Відповідальність за порушення у сфері забудови передбачена і законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності". Особливу увагу сьогодні слід приділити відповідальності всіх чиновників-підписантів, а не лише одіозних керівників. Адже на фундаменті з "маленьких" підписів дрібних функціонерів, спеціалістів, підлеглих тощо ростуть незаконні піраміди сумнівних будівництв. Відповідати (і, відповідно, боятись відповідальності) має кожен! Адже без "гвинтиків" вся корупційна система не працюватиме. Ми маємо елементарні норми трудового законодавства, передбачені Кодексом законів про працю: - ст. 147 (Стягнення за порушення трудової дисципліни: догана, звільнення); - ст. 149 (Порядок застосування дисциплінарних стягнень). Є також відповідальність, передбачена Законом України "Про державну службу": - ст. 64 (Дисциплінарна відповідальність державного службовця); - ст. 65 (Підстави для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності). З усього вищесказаного видно, що певне регулювання службової діяльності посадовців на законодавчому рівні є. Але чому ми не чуємо про понесення ними відповідальності в разі появи незаконного будівництва, на яке конкретні особи видавали погодження? Від місцевої ради до зради Кого ми ще не згадали, так це міських обранців. Дійсно, саме депутати місцевих рад беруть участь у вирішенні питань містобудівної сфери. Так, депутати місцевих рад регулярно на пленарних засіданнях вирішують долю тієї чи іншої земельної ділянки. Ось тут наголосимо, що компетенція депутатського корпусу суворо і чітко обмежена чинним законодавством, і ні в якому разу не може бути перевищена. Але чи передбачена для них відповідальність за підтримку сумнівних чи визнаних згодом в судовому порядку незаконних рішень? Так, передбачена. Депутат Київради, який не виправдав довіри виборців, може бути відкликаний ними. Проте, що з цього працює? Все це практично мертві норми, законодавчо ця процедура не закріплена. Найефективнішим механізмом притягнення до відповідальності депутатів є голосування на виборах. Тобто ми можемо і маємо користуватися своїм правом голосу і не підтримувати тих кандидатів, хто скомпрометував себе прийняттям ганебних рішень. Таким чином, відповідальність депутата - це відповідальність виборців. "Шеф, всьо пропало" З усього вищезгаданого, ми з’ясували, хто винен. Наступна проблема: що ж робити?. На жаль, на це запитання більшість українського політикуму/можновладців воліє не відповідати. Але ми спробуємо! По-перше, найважливішим, є невідворотність відповідальності. При цьому для всіх та кожного, не залежно від займаної посади, статусу та "виду" санкціонування сумнівного будівництва. Коли кожен "маленький" підписант знатиме про реальне для нього покарання - вся корупційна машина розвалиться. І, вочевидь, керівники та посадовці вищого рангу повинні з’являтися на лавах підсудних не на свята задля "заспокоєння" обуреного суспільства, а вже на початкових стадіях або навіть до початку одіозних будівництв. Усі законодавчі передумови та важелі ВЖЕ наявні. По-друге, підсилення/підвищення відповідальності. По-третє, "кадри вирішують все". Це абсолютно 100% правда. Адже навіть найкраще законодавство і найсуворіші вимоги паплюжать недобросовісним чиновникам, і навпаки: в умовах не зовсім досконалих правових норм, свідомий посадовець ніколи не санкціонує черговий "будинок-монстр". "Перемен требуют наши сердца", із цим та вірою в світле майбутнє працюємо далі. Ольга Балицька, депутат Київради від фракції "Самопоміч" http://kiev.pravda.com.ua/columns/58ef43332f963/ Як Київрада узаконює незаконне будівництво в столиці http://kiev.pravda.com.ua/columns/58eb79fa99e89/ support@kyiv.pravda.com.ua (Єгор Недашківський) Колонки Mon, 10 Apr 2017 15:26:34 +0300 Будівництво ЖК "Єнісейська садиба 2" є абсолютно незаконним. Попри те, що ДПТ передбачає будівництво 9 багатоквартирних житлових будинків в охоронюваній зоні заповідного фонду, в Київраді знайшлось необхідних забудовнику 66 голосів. У Києві по вулиці Академіка Писаржевського, 8 ведеться незаконне будівництво житлового комплексу "Єнісейська садиба 2". Це 9 багатоквартирних житлових будинків на 10-26 поверхів. Територія, на якій відбувається будівництво, відповідно до чинного Генплану, є зеленою зоною загального користування. Більше того, житловий комплекс зводиться на земельній ділянці, яка є об’єктом природного заповідного фонду ("Лиса гора") і належить до зсувонебезпечних та підтоплювальних територій. Таким чином, на цій території будівництво багатоповерхових будинків суворо заборонено. Попри це забудовник уже збудував там 2 десятиповерхових будинки і впевнено продовжує зводити наступні. Департамент державного архітектурно-будівельного контролю КМДА своїм наказом скасував забудовнику декларацію про початок виконання будівельних робіт, а також декларацію про готовність до експлуатації об’єктів будівництв через їх невідповідність законодавству. До всього, земельну ділянку, на якій ведеться будівництво, передали в оренду на 15 років для експлуатації та обслуговування уже існуючих там будівель і споруд з озелененням території загального користування. Таким чином, орендар показово використовує цю територію не за цільовим призначенням, адже там будівництво не передбачено. На підставі цього заступник прокурора Києва в інтересах держави звернувся до Господарського суду столиці з позовом до Київради та орендаря про скасування рішення. Окрім того, він вимагав визнати договір оренди вищезгаданої земельної ділянки недійсним, а також засвідчити відсутність прав у орендатора на користування земельною ділянкою. Господарський суд Києва своїм рішенням задовольнив вимоги позивача. [L] Та це не кінець історії. Адже згодом стало відомо про те, що забудовник у вже згаданих деклараціях зробив посилання на те, що він спільно з Департаментом економіки та інвестицій КМДА уклав договір про сплату пайової участі. Зокрема, він зазначив, що виплатив її у повному обсязі. Однак, у Департаменті заявили, що Договір пайової участі з ОК "Єнісейська садиба - 1" та/або іншими юридичними чи фізичними особами у зв’язку з будівництвом по вулиці Академіка Писаржевського, 8 в Голосіївському районі міста Києва взагалі ніхто не укладав. Відповідно, й пайовий внесок ніхто не сплачував. Таким чином, з’ясувалося: будівництво ЖК "Єнісейська садиба 2" є абсолютно незаконним. Однак, забудовник вирішив узаконити свої дії через прийняття Київрадою детального плану території (ДПТ). І не дивлячись на те, що вищезгаданий план передбачає будівництво 9 багатоквартирних житлових будинків в охоронюваній зоні заповідного фонду (чим, фактично, легалізує незаконне будівництво), в Київраді знайшлось необхідних забудовнику 66 голосів. Зокрема "відзначилися" представники 3-х фракцій: "Солідарність", "Батьківщина" та "Єдність". Обурення викликає ще один факт: на одному з пленарних засідань Київради на запитання депутата від фракції "Об’єднання "Самопоміч" - Київ Леоніда Антонєнка про кількість квартир в житловому комплексі „Єнісейська садиба 2", доповідач повідомив, що там планують облаштувати "близько 500 квартир". Згодом з’ясувалося, що в проекті передбачене будівництво 1291 квартири. Таким чином, доповідач надав депутатам неправдиву інформацію і ввів їх в оману під час прийняття рішення. Гадаю, нині очільник Києва Віталій Кличко зобов’язаний невідкладно накласти вето на це рішення Київради. Оскільки воно, легалізуючи незаконне будівництво, гостро суперечить законодавству. В іншому разі, це рішення слугуватиме "зеленим світлом" для недобросовісних забудовників. Простими словами: будуйте всупереч Генплану міста, будуйте на території природно-заповідного фонду, будуйте навіть без дозволу на будівництво … а потім Київрада, шляхом прийняття ДПТ, вам це все узаконить! Єгор Недашківський, керівник юридичного департаменту фракції "Об'єднання "Самопоміч" у Київраді http://kiev.pravda.com.ua/columns/58eb79fa99e89/ Гроб, як спосіб заткнути громаду. Чому важливо не мовчати? http://kiev.pravda.com.ua/columns/58e3bc18462ad/ support@kyiv.pravda.com.ua (Сергій Фурса ) Колонки Tue, 04 Apr 2017 18:30:32 +0300 Ольга Балицька професійний і сильний юрист, і бореться в Київраді з незаконними забудовами. Вона поборола корупційну систему пайових внесків. Вона заважає забудувати Сінний ринок. Їй послали сигнал. Мерзенний. Який посилають сильні світу цього людям, які заважають їм жити. Як крихти в ліжку (рос.) Ольге Балицкой устроили похоронную церемонию под домом. Если вы не знаете, а вы, наверное, не знаете, то Ольга Балицкая - депутат Киеврады. У нас же мало кому интересны события в Киевраде. Мы ругаемся по поводу пробок. Мы кричим, что застраивают зеленую зону. Что-то там бурчим по поводу коррупции в городе. Но мало интересуемся тем, что же происходит в Киевраде, которая и принимает решение по этим вопросам. Так вот, Ольга Балицкая профессиональный и сильный юрист и борется в Киевраде с незаконными застройками. Один из людей, который зашел в Раду на волне изменений и уверенности, что перемены возможны. И они таки стали возможны. Именно Ольга Балицкая стала тем человеком, который поборол коррупционную систему паевых взносов в Киеве. Именно она мешает застроить Сенной рынок и превратить еще один кусочек Киева в точку коллапса и вечной пробки. Но в Киеве мало людей знают, кто она такая. И мало людей готовы поддержать ее. Хотя все готовы бурчать по поводу тех проблем, с которыми она борется. Итак, ей послали сигнал. Мерзкий сигнал. Который посылают сильные мира сего людям, которые мешают им жить. Как крошки в постели. Они не такие великие, конечно же, но мешают. И их пыл пытаются остудить. Намекая на то, что все люди смертны. А иногда внезапно смертны. И это ужасно. И только общая реакция общества способна таких людей остановить. Потому что Ольга Балицкая не может накормить своих противников ртутью. И не может нанять Альфу в охрану. Она может только оперировать правдой, законом и логикой, и продвигаться вперед словом. Это не мало. [L] Посмотрите на историю США. Там не раз людям удавалось кардинально поменять систему. Но тогда за каждым из таких людей должны были стоять сотни тысяч. Готовые поддержать и не готовые простить. У нас любят использовать гробы. Показывая, как ничтожно мало стоит человеческая жизнь в Украине. Когда-то, в те времена, когда деревья были большими, а из Украины еще не сбежали инвесторы, один олигарх купил престижное офисное здание. Но вот беда. В этом здании уже был арендатор, заключивший длинный договор, и не хотел уходить. Прийти и выбросить его из окна не было сил, потому что это была международная компания. Что ж, тогда креативный олигарх разместил в холле гробы, включил похоронную музыку. Намек поняли. Скоро арендатор съехал. Прошло немного времени. И уже какие-то патриотические граждане пришли под НБУ с гробом, в который поместили куклу, похожу на главу Нацбанка. Ту самую главу, которая поганой метлой вычистила банковскую систему, наступив очень многим на хвосты. Ту самую главу НБУ, которой постоянно признаются в любви МВФ и Мировой Банк. И общество схавало. В очередной раз. Проглотило. Даже похихикало. Теперь пришли под окна Ольги Балицкой. И пришли туда не просто так. Пришли с гробом. И те, кто послал их, снова уверены в своей безнаказанности. Также уверенно они вырубают скверы. И лишают горожан жизненного пространства. Хаотичная застройка Киева еще не убила его. Он все еще остается комфортным и приятным. И должен оставаться таким. Но для этого городу нужен План. И необходимо следовать этому Плану. В центре теперь нужны парковки и зеленые зоны, а не новые кварталы. Даже в Москве это давно поняли, просто запретив точечную застройку. Киеву нужно сделать то же самое. Все ведь просто. Запрет на жилую застройку в центре и запрет на любую точечную застройку в городе. Нужны просто правила. И тогда уютные улицы не превратятся в вечные заторы. А детям из новых домов будет, куда пойти в школу и детский сад. А в центре города появятся парковки, что позволит убрать машины с тротуаров и освободить, наконец, полосы для общественного транспорта. Рано или поздно мы придем к этому. Просто все приходят. Это как с отменой рабства. Но лучше рано. Чтобы узнать свой город. И чтобы продолжать его любить. И Ольга Балицкая делает все, чтобы это время наступило раньше. Но готовы ли мы помочь ей в этом??? Потому что помочь ей надо, прежде всего самим нам. Гробы приносят под окна только тем, кто эффективен. Тем, кто опасен для них. А в этом противостоянии мы против них, а скорее они против нас, интересы олигархов против интересов страны. А значит Ольга Балицкая и такие, как она, -наша главная надежда. Само ничего не происходит. И некоторые люди готовы сделать больше. И это не дается им просто. И поэтому им нужна наша помощь. Любая. И наша поддержка. Без нее проиграют они. А вместе с ними и мы. Оригинал публикации - на странице автора в Facebook Сергій Фурса, інвестиційний банкір http://kiev.pravda.com.ua/columns/58e3bc18462ad/ Бюджет розвитку, або Як маємо управляти фінансами розумно http://kiev.pravda.com.ua/columns/58dccac337080/ support@kyiv.pravda.com.ua (Геннадій Пліс) Колонки Thu, 30 Mar 2017 12:07:15 +0300 Сучасне управління фінансами передбачає перехід на програмування видатків. В його основі – опрацювання галузевої статистики та пошук якісних управлінських рішень. Практика доводить – чим прагматичніша і конкретніша міська цільова програма – тим кращий результат її виконання. На даний час найбільш проблемними у бюджетному процесі є три речі. Це відсутність макрофінансової стабільності, часті зміни законодавства, що впливають на бюджетні показники та вимагають прийняття рішень органів місцевого самоврядування, що називається "з коліс", та законодавча невизначеність щодо секторального розвитку окремих галузей. Візьміть для прикладу медицину. Є задекларовані базові принципи медичної реформи, проте є також моделі розвитку галузі, фінансові моделі утримання медичних закладів - і за ними, на жаль, остаточних рішень немає. Такі вхідні дані, безумовно, не додають стабільності. Проте, і депутатський корпус, і виконавчий орган - ми разом маємо розуміння, що і за таких умов потрібно організовувати роботу. Отже, у 2016 році бюджет міста отримав 38,6 мільярда гривень доходів, включаючи 9,4 мільярда гривень трансфертів з державного бюджету. Це на 7 мільярдів гривень більше, ніж у 2015 році. І якщо трансферти з держбюджету залишилися приблизно на рівні 2015 року, то безпосередньо доходи зросли цю суму. Зауважте - 1650 тисяч суб‘єктів (це юридичні і фізичні особи) за даними фіскальної служби сплатили податки в місті Києві. Ключові надходження бюджет традиційно отримує від ПДФО - 11 мільярдів гривень, плати за землю - 5,1 мільярда гривень, єдиного податку - 3,1 мільярда гривень, податку на прибуток - 2,9 мільярда гривень. Так, наприклад, враховуючи зростання розміру середньої заробітної плати ПДФО зріс з 8 мільярдів у 2015 році до 11 мільярдів у 2016 році, тобто приріст склав 37,8%. Тенденція є позитивною і для 2017 року. Міністерство фінансів прогнозує зростання податку у 2017 році по Україні на 19,5%, але маємо надію, що встановлення мінімальної заробітної плати на рівні 3,2 тисячі гривень дасть кращий темп приросту. За результатами півріччя зможемо зробити остаточні висновки. І в цьому контексті важливо зауважити, що для розвитку інфраструктури міста частку міста потрібно збільшувати принаймні до 60%. Ми неодноразово піднімали це питання перед керівництвом держави, однак поки не отримали підтримки. Розглядаючи структуру доходів бюджету, вважаю, що у поточному році потрібно значно більше уваги приділити розвитку комунального сектору міста, виведенню комунальних підприємств міста на беззбиткову роботу, максимально ефективне використання комунальних активів. Що стосується видатків бюджету - нам вдалося збалансувати і поточне утримання (71% в структурі), і передбачити кошти на розвиток (29 %, що є досить високою часткою як для місцевих бюджетів). А це означає, що є надія. Надія на розвиток, попри всі можливі (і вірогідні) труднощі. Сучасне управління фінансами передбачає перехід на програмування видатків і поступальну відмову від так званого "кошторисного планування". Логіка програмно-цільового бюджетування укладається в пошук відповіді на запитання "якою ціною досягається результат?" В основі такого бюджетування має бути опрацювання галузевої статистики та пошук якісних управлінських рішень, у тому числі через схвалення міських цільових програм. Практика доводить - чим прагматичніша і конкретніша міська цільова програма - тим кращий результат її виконання. Бюджет 2017 країна офіційно розпочала із застосування програмно-цільового методу бюджетування. Це визначено Бюджетним кодексом. Проте, необхідно зауважити, що це лише перші кроки в цьому напрямку. Декілька років потрібно для переформатування підходів та накопичення фінансової статистики в нових умовах. Багато буде залежати також від Київради, від схвалення стратегічних рішень щодо розвитку міста в галузевому розрізі, затвердження програм та заходів по реалізації стратегічних рішень. Адже це також вимога часу - перехід на середньострокове планування. В основі цього - трирічні планові цикли з постійною кореляцією на досягнутий результат. На даний час це коригування міського бюджету на суму вхідних залишків (близько 3 мільярдів гривень) та з урахуванням специфічних позицій, що передбачені Бюджетним кодексом, надходження від митниці в порядку експерименту. Геннадій Пліс, перший заступник голови КМДА http://kiev.pravda.com.ua/columns/58dccac337080/ Акупунктура міста по-київськи http://kiev.pravda.com.ua/columns/58d9fc78a4e53/ support@kyiv.pravda.com.ua (Олександр Мацапура ) Колонки Tue, 28 Mar 2017 09:02:32 +0300 Розробка Стратегії розвитку Києва до 2025 року триває понад 5 років. На сьогодні майже маємо другу редакцію документа. Але ситуація по факту мало змінилася. Болючі питання залишилися, з’явились і нові. Основна проблема – ніхто не має чіткого розуміння розвитку Києва. 15 грудня 2011 року Київська міська рада прийняла рішення "Про затвердження Стратегії розвитку міста Києва до 2025 року" як пріоритет регіонального розвитку на період до 2025 року. Розробка цього документа тривала кілька років. На сьогодні майже маємо "оновлену" версію стратегії розвитку столиці, тобто другу редакцію документа. Одразу слід прояснити, що ситуація по факту мало змінилася, або правильніше сказати - зрушилася. Болючі питання залишилися, але з’явились і нові. Наприклад, процедурні питання до документу. Як і в першій версії стратегії, її розпорядниками виступають виконавчі органи Київської міської ради, міські департаменти та управління, а не депутати та мер міста, як вважає велика кількість киян. В оригінальній редакції Стратегії розвитку столиці нас зустрічав голова Київської міської державної адміністрації Олександр Попов з вступними словами та ключовими завданнями. В оновленій редакції Стратегії розвитку міста Києва, яка наразі вже має остаточний вигляд, та відповідно до регламенту проходить погодження на Постійних комісіях Київради, киян, за зрозумілою логікою, зустрічає вступним словом міський голова - Віталій Кличко. Мер наголошує на необхідності перегляду Стратегії затвердженої Київської міської радою 2011 року, та представлення нової редакції, що "була продиктована викликами нового часу (с)". До розробки оригінальної версії документу Стратегії було залучено широке коло провідних профільних експертів, аналітиків, державних діячів та активістів громади міста в цілому. У березні 2012 року Київ відвідав мер міста Боготи - Енріке Пеньялоса. Маючи великий досвід в розвитку столиці Колумбії, Енріке Пеньялоса став визнаним фахівцем в питаннях містобудівної стратегії розвитку. Під час візиту Пеньялоса надав свою консультацію по стратегії (йдеться про першу редакцію) та по стратегічному розвитку столиці України. Основний акцент мер Боготи зробив на стратегії вирішення таких проблем, як: - автомобілі на тротуарах Києва, - невелика щільність населення, яку треба збільшувати, але не тільки завдяки висотності будівель. Також слід відзначити, що до розробки першої редакції стратегії долучились: - Фонд "Ефективне управління"; - Міжнародна компанія The Boston Consulting Group; - Міжнародна організація Cities Alliance; -Міжнародна організація United States Agency for International Development (USAID). Говорячи про оновлену Стратегію розвитку столиці від 2016 року, то її розробкою за наявною інформацією в більшій мірі займались департаменти як розпорядники стратегії, Громадській організації, переважно вітчизняні, низка депутатів, та громада столиці через он-лайн додатки по наданню пропозицій на сайті Київської адміністрації. Щодо деяких процедурних проблем (за моїм досвідом) з якими зіткнулись: По-перше, проблема необізнаності та несвоєчасності. Очевидно, що більша частина роботи над стратегією припала на весну та літо 2016 року. До серпня розпорядники (департаменти) мали підготувати чернетки оновленої стратегії. У червні депутати Київської міськради та експерти були запрошені до розроблення оновленої стратегії та була надана можливість подати свої пропозиції шляхом участі у робочих групах. На це депутатам Київради надали три місяці літа. На робочих групах мали розглядатися ідеї та пропозиції з корегування оновленої стратегії. По-друге, незацікавленість розпорядників (департаментів столиці) у розробці стратегії, в тому числі в робочих групах по обговоренню. Слід зауважити, що перші варіанти (чернетки) оновленої стратегії депутати отримали за тиждень до обговорення. До речі, згадується, що під час робочих груп з депутатами, в серпні, на кожен з напрямків, а їх було близько 15, виділялось по 1 годині. Зрозуміло, що цього замало для такого довгострокового документа. Також, попри це, представники деяких департаментів пропустили ці робочі групи, або не взяли до уваги запропоновані ідеї. Не зважаючи на недоліки у розробці оновленої стратегії, основні, дійсно важливі проблеми, стосуються як стратегії, так і загального бачення розвитку столиці. Отже, до основних проблем стратегії як пріоритету: 1. Розпорядники другу редакцію поспіль не зацікавлені в розробці строкового плану та у його виконанні; 2. Стратегія розвитку міста Києва не еволюціонує, як це має бути, вона переписується, тобто існує велика ймовірність того, що ми побачимо щось нове через 4-5 років; 3. В обох стратегіях мова йде тільки про Київ та про його чіткі територіальні межі і забувається про прилеглі до столиці міста. Говорячи про нові тенденції будівництва, велика частина новобудов вже побудована або будується за фактичними територіальними межами Києва, але кожен день мешканці цих будинків їдуть до Києва на роботу, навчання і т.п. Не враховувати найближчу прилеглу до столиці територію нелогічно, говорячи про стратегію розвитку столиці до 2025 року. 4. Це стосується попереднього пункту, але, попри це, варто виділити окремо. Порівнюючи стратегію столиці України зі стратегіями європейських столиць, існує одна деталь, яка їх дуже сильно відрізняє. Європейські міста, особливо великі міста на кшталт Києва, розвиваються, створюють і послуговуються розрахунками згідно зі стратегією не тільки відповідно до інших міст держави, а й столицями держав-сусідів. Це є нормальною світовою практикою. Сьогодні не є дивним кількаразовий перетин кордону на тиждень для роботи або інших потреб, і це є нормальною практикою - бути пов’язаним з "великим світом". Ще одна цікава практика "чужої стратегії", яку можна реалізувати в наших майбутніх документах такого формату. Санкт-Петербург передбачав 3 сценарії розвитку міста до 2030 року. Консервативний, за яким можливе зниження темпів економічного зростання, поступове зменшення інвестиційного потоку, підвищення рівня добробуту внаслідок зниження темпів зростання чисельності населення. Помірно-оптимістичний, за яким збільшуються темпи економічного зростання та інвестиційного потоку, що дозволить подолати негативні наслідки. Та інноваційний - збільшення темпів економічного зростання та інвестиційного потоку, що надасть значне зростання доходів мешканців. 5. Усі прорахунки та бажані результати стрибають від нуля до 100%. Тобто у 2012 році було - у 2025 має бути. Відсутні проміжні значення та розрахунки, за якими кияни можуть відслідковувати що реалізується, а що так і не зрушилося з місця. 6. Маємо стратегію, термін якої закінчується терміном повноважень міського голови, попри те, що це довгостроковий, розрахований на тривалу перспективу документ. 7. І основна проблема - ніхто не має чіткого розуміння розвитку Києва, його бачення та плану, внаслідок чого сьогодні ми не маємо стратегії. Логічно, аби актуалізована стратегія міста була таки "київською" - стратегією, котру доповнять активні мешканці. Потрібно донести її значення максимально до кожного киянина, аби кожен міг долучитися. Так, є електроні додатки на сайті КМДА - це крутий механізм, але поки про них мало знають. Активісти, архітектори, культурні діячі мають бути залучені до діалогу більше, ніж розмова через додаток на комунальному сайті. Оскільки це планування розвитку міста на десяток років вперед, документ має писатись спільно зі всіма, на чиє життя він впливатиме, - а не бігцем, по годині на кожен сектор міста, як це відбулось. Може, не варто так підганяти час, ставити жорсткий строк для розпорядників, а у спокійному ритмі напрацювати те, чого хочеться і варто досягти в рідному місті на найближче майбутнє. І в кінці хоче згадати про авторський підхід Жайме Лернера до стратегування, який він трактує як Акупунктуру міста. "Це підхід до планування, який розрахований на реалізацію цих планів. Не беріться за все відразу, почніть з чогось одного, працюйте на результат та дійте". Олександр Мацапура, юрист депутатської фракції "Об'єднання "Самопоміч" у Києві http://kiev.pravda.com.ua/columns/58d9fc78a4e53/ Що робити, коли комунальники обрізають дерева до стовбура? http://kiev.pravda.com.ua/columns/58d4ef3ed20fa/ support@kyiv.pravda.com.ua (Олексій Василюк) Колонки Fri, 24 Mar 2017 12:24:46 +0200 Зеленбудівці і комунальники називають це "омолодженням" дерев, або більш модним словом "топпінг". Переконаний – дерева знищують умисно. Тож, якщо ви побачили на вулиці людей з бензопилами, не гайте ні хвилини – відразу запитуйте документи та телефонуйте 102. Ще не було року, в який би навесні нас не турбувало стільки українців, схвильованих варварським обрізанням дерев. Дніпропетровськ, Черкаси, Фастів, Чернівці, Сатанів… Зеленбудівці і комунальники називають це "омолодженням" дерев, або більш модним словом "топпінг". Хоча навряд чи когось такі милі обтічні вислови переконають, що деревам стане краще. Особисто я переконаний - дерева знищують умисно. Про це трохи згодом. Дендро-інквізиція Для початку згустимо фарби. Єдине дерево, що достовірно не гине від топпінгу - тополя. Решта видів, якщо не відразу, то за кілька років, загине, всохне. Утім, схоже, це і є мета обрізування. [L] Дерева, які не переносять обрізання, гинуть відразу або в наступні рік-два: це такі породи, як клен, береза, біла тополя, ясен, каштан, дуб. Більш живучі породи - тополя пірамідальна, липа, акація, в'яз, верба - покриваються віником пагонів, викинутих із сплячих бруньок. У кого є приватний сад, або дача, ніколи не обрізує дерева навесні, коли сповненні бурхливого соку, їхні стовбури готуюся затінити підсоння рясним молодим листям. Зеденбудівці ж пошкоджують дерева саме навесні. Щойно дерева пустять сік. Далі… давайте згадаємо… ви хоч раз бачили, щоб після кронування місця спилу зафарбовували фарбою і тим більше - спеціальними садовими ранозаживляючими речовинами? Ще чого! Якщо це зробити, як же у дерево проникнуть шкідливі бактерії і гриби, як тоді стовбур почне гнити? Добитись цього можна лише обрізавши і полишивши дерево просто неба в перші теплі дні весни. Ось так обрізали дерева на Нивках 23-24 квітня 2015 року Нам не здалося: у Правилах догляду за зеленими насадженнями чітко вказано: "омолоджуюче обрізання слід проводити тільки навесні". До речі, у пункті 9.1.11.3. гарно зазначено: "лише для дерев, які добре витримують обрізання". Далі. Ви часто бачите старі кроновані дерева? Подивіться соцмережі. Переважно на фото +/- молоді дерева, вирок яким зеленбудівці винесли на 20-30 році їхнього життя. Для чого це все комунальникам? Обрізання одного дерева коштує до 500 гривень бюджетних коштів (+ отримана деревина, яку можна продати як дрова). Зеленбудівцям вигідніше знищувати ті дерева що є, ніж саджати нові. Логічно помислити, чи стане в місті більше дерев, якщо виділяти кошти на знищення тих, що є, а не на посадку нових? Обрізання дерев у Деснянському районі. На фото видно, як зеленбудівець зрізує гілки аж при самому стовбурі. Фото desn.kievcity.gov.ua Насправді все ще простіше. Зеленбудівці (до речі, це ж жаргон; правильно казати - підприємства з утримання зелених насаджень) хочуть за щось отримати зарплатню. За ідеальних обставин мали б прибрати восени всохлі деревця, навесні зняти сухі гілки та підсадити молодих саджанців. І все. А за що ж отримувати зарплатню цілий рік? Треба так працювати, щоб була робота. Тому весною знищують дорослі дерева, коли треба саджати молоді, а коли вже пізно саджати - саджають в спекотні місяці саджанці з вже розпущеною кроною; восени згрібають і спалюють листя (що прямо заборонено трьома законодавчими нормами) і нарешті взимку - перекладають у парках стежки і фарбують бордюри. Найгірше з цього - весна: період знищення дорослих дерев. Чим їх стане менше, тим більше буде роботи комунальникам. Проте з цим можна боротися. Знищення дерев - справа незаконна і тягне за собою відповідальність. Відповідальність Відповідно згідно з ч. 1 п. 4 Додатку 1 до Постанови КМУ № 559 від 8 квітня 1999 року "Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів" визначається, що "До категорії пошкоджених до ступеня припинення росту належать дерева з ... обшморгом крони більше половини її довжини". Що вже казати про повністю зрізану крону. До речі, безапеляційний момент: кронування - не прикра випадковість, а умисні дії осіб, що коять протиправні дії під час виконання посадових обов’язків у робочий час. Обрізка дерев "під свічку" у січні 2017 року. Фото КО "Київзеленбуд" з facebook Штраф тільки за одне таке дерево діаметром 30-34 см - 1250 гривень. У статті 270-1 Кримінального кодексу зазначено, що "умисне знищення або пошкодження об'єктів житлово-комунального господарства (тобто об'єктів благоустрою) карається штрафом від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ... або обмеженням волі до трьох років". Крім того, в Кодексі про адміністративні правопорушення також міститься Стаття 153, що говорить: "Знищення або пошкодження зелених насаджень у населених пунктах, невжиття заходів для їх охорони тягнуть за собою накладення штрафу". Максимальні штрафи за цією статтею - 1700 гривень. Обрізка дерев "під свічку" у січні 2017 року. Фото КО "Київзеленбуд" з facebook Тобто кожна кронована алея могла би коштувати начальнику районного зеленбуду - 50-150 тисяч гривень, якщо приплюсувати всі статті. А при таких порядках сум, однозначно мова йде про кримінал. Якби ми діяли правильно…. Як діяти? Кожного дня, в кожному місті, ми можемо встигнути врятувати дерева. Бачите обрізувачів дерев, просите зупинити роботу, питаєте документи на проведення такої обрізки. Згідно із законом "Про доступ до публічної інформації" (ст. 13, 14), вам зобов'язані надати інформацію і показати документи. Врешті, ви платите податки, за рахунок яких ці люди отримують зарплатню. Якщо документи надавати відмовилися, викликайте поліцію. Із поліцією чи без, документи вам показали. Топпінг, омолодження (тобто видалення крони) може проводитися, тільки якщо є дефектний акт на це дерево, де вказано, що воно вимагає омолодження, тому що старе, його вершина почала всихати. Акт складається на основі обстеження дерев комісією, в ньому чітко вказують кількість дерев (п. 13.1.2 Правил утримання зелених насаджень). Якщо такого акту немає, будь-які інші документи не дають права проводити обрізання. Якщо до цього моменту вам просто все показали і поліцію викликати не довелось - викликайте тепер. Напишіть заяву про злочин (не просто заява, це важливо), де чітко вкажіть статтю Кримінального кодексу (ст. 270-1) і Кодексу про адміністративні правопорушення (ст. 153). Інша ситуація - дерева вже обрізані, але не знаєте виконавців робіт, все одно напишіть таку заяву з формулюванням "невідомі мені особи" і віднесіть її в поліцію. Хто начальник районного зеленбуду чи керівник ЖЕД - точно не секрет. Зробивши такі прості дії свідомого громадянина, кожен з нас має шанс подарувати деревам десятки років життя; захистить право себе і всіх інших городян на безпечне для життя і здоров’я довкілля. Адже дерева формують придатну для нашого життя атмосферу, екранують та накопичують автомобільні викиди, радіонукліди. Годі уявити, на скільки нашим життям ми завдячуємо їм. Тож, якщо ви побачили на вулиці людей з бензопилами, не гайте ні хвилини - відразу запитуйте документи та телефонуйте 102. Олексій Василюк, еколог МБО "Екологія-Право-Людина" http://kiev.pravda.com.ua/columns/58d4ef3ed20fa/ Київ "бетонних джунглів" чи територія можливостей: три запитання до публічного простору столиці http://kiev.pravda.com.ua/columns/58cbdc46e4dc5/ support@kyiv.pravda.com.ua (Володимир Прокопів ) Колонки Fri, 17 Mar 2017 14:53:26 +0200 Є собі вулиці, квартали і парки, і що зміниться після того, як ми назвемо їх розумний терміном "публічний простір"? Чи це не черговий бюрократичний папірець у яскравій обгортці? Більше місяця минуло з моменту створення робочих груп з підготовки концепції проекту нового Статуту Києва. Експерти уже встигли виділили "родзинку" Конституції столиці - розділ "Публічний простір". І, повірте, не дарма. 1. Що таке публічний простір? Прогулюючись затишними вуличками європейських міст, мимоволі помічаєш, наскільки усе зручно розташовано. Вдосталь пішохідних зон, мінімум підземних переходів, посеред джунглів з асфальту і бетону раптово постають парки і сквери, які уже стали не просто місцями відпочинку, а і жвавих дискусій, флешмобів та фестивалів. У сучасному світі ці місця називають публічним простором. У публічний простір, як відомо, ми маємо намір перетворити перший поверх мерії. Сіру і недружню територію на Хрещатику, 36 хочемо зробити зручною і доступною для громади. Та поняття публічний простір має і глобальне наповнення. Це міський відкритий простір, який складається з інфраструктури та каналів соціальної комунікації і дозвілля. Іншими словами, це те, що нас оточує - площі, вулиці, парки, сквери, набережні тощо. Публічний простір - це одночасно територія спілкування, зона відпочинку, місце роботи для людей творчих професій, ділових переговорів. Така насиченість можливостями розширює горизонти співтворчості та мотивує городян долучатися до подій, що сприяють розвитку міста. Не дарма, у західному розумінні, публічний простір сприймається не просто як територія, а як простір можливостей. У Києві таким можна назвати парк перед червоним корпусом КНУ імені Тараса Шевченка. Це місце, де проводять час люди різного віку і соціального прошарку. Тут дідусі грають у шахи, а студенти читають книги, молоді батьки гуляють з візками, а поряд виступають музичні гурти. До такої ж можна віднести і Контрактову площу. Проте таким публічним простором може бути і якась велика територія. Його елементом може бути навіть двір будинку. На Заході такими часто навіть називають перші поверхи торгових центрів. Цікаво, що серед проектів-переможців Громадського бюджету є три ініціативи, що цілком можна віднести до публічного простору: "Освітлення у парку Перемога", "Інклюзивний дитячий майданчик" та "Оболонський сад". І це лише підкреслює зростання громадської свідомості киян. 2. Що це дає киянам? Як і у випадку з першим поверхом мерії, публічний простір не просто фіксує статус-кво. Умовно кажучи, є собі вулиці, квартали і парки, і що зміниться після того, як ми назвемо їх розумний терміном "публічний простір"? Чи це не черговий бюрократичний папірець у яскравій обгортці? Цілком правильні питання. Публічний простір - це поштовх до змін. Адже закріпивши це поняття, міська влада свідома того, що місто не має розвиватись лише шляхом бетонних джунглів, масової забудови, розвитку інфраструктури без того, щоб це було зручно громаді. Наприклад, у поняття публічний простір вкладається не підземний перехід, а пішохідна вулиця. Тому, наприклад, у тестовому режимі ми робили вулицю Сагайдачного пішохідною. У цілому Статут може регулювати ті аспекти, що прямо не визначені законом, або які не суперечать законодавству. Якщо є якісь містобудівні норми у Генеральному плані, зонінгу, то протирічити їм Статут, а відповідно і публічний простір, не може. Але, взявши на себе відповідальність закріпити це поняття у Конституції міста, ми свідомі того, що при розробці згаданих зонінгів чи містобудівних норм, будемо відштовхуватись від комфорту, доступності і відкритості. Тобто від публічного простору. 3. Де межа приватного і публічного? У світовому сприйнятті "публічний простір" передбачає домінування громадських інтересів над індивідуальними. Якщо людина будує МАФ чи надбудову на першому поверсі, що захаращують півтротуару, якщо придбала історичну будівлю, і не доглядає за нею, громада може виступити проти. У статутах багатьох американських міст виписані норми щодо публічного простору. Були непоодинокі випадки, коли, наприклад, власників торгових центрів зобов’язували надавати більш широкі права спілкування у межах публічного простору. Звісно, в Україні не прецедентне право, але рівень свідомості і розуміння правил соціального гуртожитку мають вирости, щоб такі речі були зрозумілими без примусу. Проте це не скасовує священості і недоторканності приватної власності. У Фейсбуці є кумедна картинка, де біля трьох дверей стоїть черга. Біля однієї, де найбільша черга, написано "Критикувати", трохи менша - біля дверей "Пропонувати", і лише кілька людей - біля "Працювати". Чому про це згадав? Бо після анонсування проекту концепції статуту серед громадських організацій, активістів та просто небайдужих містян був чималий ажіотаж. Але, коли справа дійшла до реального обговорення, пропозицій виявилось не більше 20. Не виняток і розділ "Публічний простір". Тож закликаю бути активнішими і висловлювати свої пропозиції. На сайті КМДА для цього є окрема сторінка. І, наостанок, у Європі з 2000 року присуджується премія міського публічного простору. Тут найбільше цінуються будівлі не естетичної або розважальної спрямованості, а саме соціальної, тобто, які поліпшують життя громадян. Серед переможців "реорганізація простору під автострадою, що проходить крізь місто" (Занстад, Нідерланди), футуристична бібліотека просто неба (Магдебург, Німеччина) тощо. Вірю, що київські проекти також увійдуть цього пантеону. Чи, може, варто почати з міського конкурсу об’єктів "публічного простору"? Володимир Прокопів, секретар Київради http://kiev.pravda.com.ua/columns/58cbdc46e4dc5/